Після свята Першого дзвоника поглибити знання про визначні місця рідного краю вирішили учні сьомих класів гімназії №2 м. Приморськ. Разом зі своїми класними керівницями – Юлією Горою та Тетяною Кострікіною діти відвідали Свято-Троїцький храм, який є пам'яткою архітектури національного значення, та познайомилися ближче з його історією. Враженнями викладачі поділилися із Приморкою.City
Як відомо, Свято-Троїцька церква була зведена ще в 1813 році, але на той момент її побудували з дерева. Пізніше – у 1836 році – на цьому місці з’явився величний кам’яний храм, будівництво якого тривало 18 років! Перші служби тут почали правити у 1838 р.
Храм первісно славився цікавою архітектурою – хрестово-купольною конструкцією. Середохрестя було увінчане світловим барабаном з вісьмома вікнами, на якому тримався напів-сферичний купол. Три його стіни завершувалися фронтонами, до четвертої примикала дзвіниця.
Особливість храму полягала й у незвичайному розписі. Для цього були запрошені майстри з усіх куточків тогочасної Російської імперії. Первісно розпис складався із дванадцяти фресок (вісім з яких були відновлені в наш час).
Такий вигляд храм мав аж до тридцятих років минулого століття, поки в період радянщини не зазнав мародерства та спаплюження: спочатку святиню пограбували, а дзвіниця була підірвана, частина храму постраждала від вибуху. Унікальні й виняткові розписи художників забілили та заховали під товстим нашаруванням шпарунки. Вціліле приміщення використовували як склад.
Відновлена церква була лише в 1991 році при здобутті Україною Незалежності. Крок за кроком будівлю відновлювали та повертали їй первісний вигляд. Дзвіниця була реконструйована, а фрески вдалося частково відкрити та реставрувати.
На сьогоднішній день до Свято-Троїцького храму приїжджають віряни з усієї України. Це місце привертає увагу й науковців, художників, архітекторів, істориків, письменників, фотографів тощо.
Одне з відомих чудес храму – ікони Христа та Божої Матері, які мироточать… Над іконою Казанської Божої Матері віряни неодноразово бачили знамення у вигляді хреста.
Про це все дітям та викладачам під час екскурсії розповів протоієрей Дмитро Лебедченко, що протягом довгих років служить у храмі та вважає це місце святим.
– Особливість храму не тільки в його унікальній архітектурі, яку вдалося відновити, але й у розташуванні. Якщо відкрити та подивитися на карту нашої місцевості, позначивши при цьому точки, де є Свято-Троїцькі храми, або церкви, то видно, що разом з Райнівкою, Раздолівкою та Петрівкою і Приморськом вони утворюють християнський хрест правильної форми. Отож, наш храм є частиною цього комплексу, тому тут відчувається присутність Святого Духу і тому тут часто відбуваються дива зцілення та просвітлення, – зазначив протоієрей.
Окремо святий отець розповів дітям про чудотворну ікону Святого Миколая та про дзвіницю. Також школярі могли й самі спробувати розгойдати дзвони і почути їх звучання.
Екскурсія надзвичайно сподобалася гімназистам і вони впевнилися в тому, що справжні, живі емоції виникають від реальних вражень, а не віртуальних – як-то під час комп’ютерних ігор та серфінгу додатками в смартфонах.
– Зі своїм 7-Б я лише тільки знайомлюся, до цього клас вела інша вчителька. Мені дуже хотілося розпочати наш рік якось пізнавально, а також звернути увагу дітей на те, що реальність куди цікавіша, аніж віртуальність… Отож, поки ми йшли до храму, то багато спілкувалися, розповідали дітям цікаві факти з історії рідного міста, як, наприклад, чому виникла та чи інша назва вулиці тощо. Насправді, таке спільне проведення вільного часу дуже зближує вчителя з учнями, отож усе заплановане – вдалося! Дітям сподобалася екскурсія, а скарбничка їхніх вражень суттєво поповнилася. Отож, сподіваюся, що так, як ми розпочали цей рік, так його і проведемо. З Божою поміччю та великим бажанням поглиблювати свої знання, в тому числі – про історію рідного краю, – сказала Юлія Олександрівна.
Від імені усіх учнів вона передала слова вдячності протоієрею Дмитру Лебедченко за те, що знайшов час для зустрічі та за проведення цікавої екскурсії, враження від якої діти зберігатимуть протягом довгих років, а можливо і всього життя.
