Українські ліки давно зникли з аптек, де бердянцям пропонують російські аналоги, які не всі можуть собі дозволити, та й якість цих ліків є сумнівною. Імпорт взагалі коштує нечуваних грошей.
Нещодавно практично всі, хто постійно приймає ліки, виживали за рахунок допомоги своїх співвітчизників, які передавали у місто ліки, це робили волонтери, родичі, знайомі та навіть незнайомі люди, які бралися купити ліки за списком в українській аптеці та передати через перевізників, волонтерів до Бердянська.
Наразі, коли окупанти заборонили волонтерам та перевізникам ввозити будь-які вантажі на окуповану територію, багато людей, життя яких залежить від постійного прийому медикаментів, опинилися без перебільшення на межі виживання.
– Мене реально рятувала моя родичка, яка евакуювалася до Львова, – каже мешканка Бердянська Ірина, – вона кілька разів купувала там в українській аптеці препарати від гіпертонії, які в нашій родині постійно приймають дві людини, і передавала їх «Новою поштою» у Запоріжжя. А звідти вже їх привозили до Бердянська. У Бердянську цих ліків немає, а аналоги, які нам пропонують в аптеках, коштують дорожче, ніж удвічі. Тепер ми з жахом, не уявляємо, що робитимемо, коли закінчиться запас, адже ліки – не ковбаса, не можна сказати собі: «Не буду поки що їсти, залишу на свято…»
У Бердянську, як і в будь-якому іншому місті, багато людей із серйозними захворюваннями, яких ми просто не помічали у мирний час, оскільки ці люди постійно приймали препарати, які підтримували їхнє життя і, на перший погляд, не відрізнялися від звичайних здорових людей. Окупація все змінила, неможливість отримати потрібні ліки просто вб'є цих людей так, як приліт ракети або постріл автоматника, тільки повільніше і болючіше.
- Моїй мамі необхідно постійно закопувати в очі краплі «Дорзол», - пояснює мешканка окупованого Бердянська, - тому що у неї захворювання очей, яке називається глаукома, якщо їх не закопувати, то в очах підвищується внутрішньоочний тиск, що призводить до незворотних наслідків, сильних болей та сліпоті. У мирний час я купувала "Дорзол" за 130 грн, пляшечки вистачає на місяць. Потім замовляла з підконтрольної території ці краплі, бо у Бердянських аптеках вони загалом зникли. Зараз з'явився російський аналог з іншою назвою, тільки ціна вже більша за 400 грн.
Нещодавно у телеграм-каналах рашистів з'явилася інформація про те, що до аптечної мережі Запорізької області надходять лікарські препарати, сертифіковані за російськими стандартами. Окупанти намагаються запевнити бердянців, що «високоякісні препарати від звичних аналогів відрізняє лише назва». І ціна – забули додати автори.
Окупаційні змі намагаються переконати бердянців лікуватися російськими аналогами українських ліків
Окупанти навіть постаралися і зверстали таблиці, в яких можна знайти російські аналоги українських ліків, назвавши їх "бюджетними". Нічого дивного, росіянам брехати – як дихати.
Для прикладу:
Як видно з порівняльної таблиці, ліки, які пропонують окупанти, дуже невигідно відрізняються за ціною від звичних українцям препаратів, хоч росіяни і намагаються переконати бердянців у їхній «бюджетності». Якщо звичайний йод коштує понад півсотні гривень, то що вже говорити про ко-периневу (препарат від гіпертонії), яка на 1146 грн (!) дорожча за ко-пренесу, яка і сьогодні вільно продається на підконтрольній території за старою ціною.
Ситуація така, що начебто ліки в аптеках є, але дозволити їх собі може далеко не кожен. А деяких препаратів зовсім не знайти, пропоновані «аналоги» мають інший склад, тож призначати їх собі самому небезпечно.
- Ми завжди брали септефрил, коли тільки починало боліти горло, - розповідає бабуся двох онуків, - він дуже добре допомагає. І самі розсмоктували, і дітям давали. І коштував він копійки. Зараз прийшла в аптеку, а мені кажуть, що немає септефрилу, але запропонували замінити на інші ліки. Я подивилася – там зовсім інший склад! А ціна взагалі – за платівку шість пігулок - 65 грн.
У ситуації, що склалася, бердянці намагаються допомогти один одному в міру сил, у соцмережах, у месенджерах постійно працюють тематичні групи, де люди продають ліки, що залишилися, за старими цінами, а багато хто навіть просто віддає тим, хто їх потребує, або ж обмінюються препаратами.
Також не залишаються осторонь медики, і сімейні лікарі, і вузькі фахівці, деякі з них безкоштовно діляться запасами медикаментів, що залишилися в них, зі своїми пацієнтами.
І ще один важливий момент: в аптеках не працюють термінали, розплатитися можна тільки готівкою, поки що гривнею і рублями, але комп'ютерна програма, що показує вартість препарату, робить це вже тільки в рублях, а касир вже самостійно, використовуючи калькулятор, перераховує суму в гривні.
Також у більшості аптек не видається чек купівлі, що позбавляє бердянців можливості взяти участь у благодійних програмах, що погашають витрати на медикаменти у період війни, оскільки неодмінною умовою участі у цих програмах є надання чека. Загалом, «асвабадители» зробили все можливе, щоб перетворити наше життя на суцільне виживання.
Публікацію було створено за фінансової підтримки ЄС у партнерстві з DW Akademie. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю редакції та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
#mediafit
