Про освітній процес в окупації, про дистанційне навчання за кордоном, про умови роботи під час повітряної тривог та масованих обстрілів. Вчителі бердянських шкіл розповіли про дистанційне навчання під час війни.
Дистанційне навчання в умовах війни значно відрізняється від дистанційки, яка була в період пандемії ковіду. Наразі всі учасники освітнього процесу переживають надмірне психологічне навантаження, попри яке продовжують свою роботу чи навчання. Але навіть в таких умовах, вчителі стійко переносять всі труднощі. Ба більше, набирають нові класи. Ми поспілкувалися з бердянськими вчителями початкових класів, які попри всі складнощі, вирішили стати класними керівниками першокласників цього року.
Діти відвідують школи за кордоном та продовжують навчання у бердянських школах
Вчителька початкових класів Бердянської школи №3 Людмила Олександрівна перебуває за кордоном, де продовжує свою освітню діяльність. Протягом останнього року вона бачила своїх учнів, які наразі перебувають у різних країнах, лише за екраном комп’ютера. Зараз вчителька планує стати класною керівницею для першого класу. Звичайно, цей набір до першого класу дещо відрізняється від досвіду минулих років. Адже раніше до травня класи вже були сформовані. Вона сподівається та вірить, що 1 вересня зустрінить своїх першокласників вже за партами рідної школи.
Бердянська школа №3, у якій працює Людмила Олександрівна
- Щоб не відбувалось у житті, дітям треба вчитись. Я думаю, що з 1 вересня ми вже будемо вдома, у стінах своїх шкіл вчити дітей. Я в це вірю. Ми навіть з моїми четверокласниками мріємо про це. Вони кажуть, що дуже сподіваються повернутися до нашої школи. Один хлопчик навіть сказав: «Тільки ж там треба буде навести порядок», і всі його підтримали, – каже Людмила Олександрівна.
Як відбувається набір до перших класів у школі №3? Батьки реєструються на сайті школи. Вчителі розсилають відповідні повідомлення батькам в класні групи, щоб вони й далі поширювали цю інформацію. Звичайно, в порівнянні з минулими роками, кількість учнів змінилася. Минулого разу в класі у Людмили Олександрівни було 35 учнів, і загалом всі залишилися після повномасштабного вторгнення та окупації. Навіть ті дітки, які переїхали за кордон і вступили до тамтешніх навчальних закладів. Проте наразі у перші класи набирають до 25 учнів.
- Всі ті діти, які поїхали за кордон, продовжують навчатися з нами. Вони виконують домашні завдання, я готую для них ролики, розповідаю, як їм що зробити. Пишу прямо в зошиті, а потім знімаю це на відео, – розповідає вчителька.
Більш того, Людмила Олександрівна, перебуваючи за кордоном, домовилась з місцевою школою, щоб час від часу користуватися класом. Інколи вона відвідує там школу, пише на дошці, робить якісь пояснення, записує це на відео та відправляє своїм учням.
- У мене навіть є дитина, яка поїхала з родиною до Австралії, і вони планують залишитися там. Проте вони не видаляються з класних груп – не з батьківської, не з дитячої. Більш того, тато попросив, щоб я додала його до дитячої групи, аби контролювати виконання завдань його сином, – зазначає Людмила Олександрівна.
Вчителька каже, що пандемія багато чому навчила представників навчальних закладів. Без попереднього досвіду дистанційного навчання, педагогам та учням було б значно важче адаптуватися до освітнього процесу, особливо в умовах війни. Велику роль в адаптації дітей зіграли батьки, які були поруч та допомагали їм у навчанні. Проте Людмила Олександрівна зазначила, що спілкування між вчителями та учнями дуже не вистачає. Попри те, що педагоги намагаються підійти до освітнього процесу з креативом – готують презентації, демонструють відео-ролики, проте все це не замінить живого спілкування.
- Дітки намагаються адаптуватися до таких умов. Завдяки батькам їм це вдається. Мені так само не вистачає живого спілкування. Я вже не кажу про те, що підготовка до уроків займає багато часу. Потрібно підготувати ролик, передивитися, проаналізувати. А щоб вибрати найкраще, треба передивлятися відео по 3-4 рази. Нібито є багато інструментів, проте вони не дають результат глибоких знань. Такі знання дає лише спілкування в класі, – додає педагог.
Навчання без стабільного Інтернету та зв’язку
Ірина Олександрівна (ім’я змінено за проханням героїні) навчає дітей з тимчасово окупованого Бердянська. Цього року вона проводить набір «першачків», яких буде підтримувати та навчати наступні чотири роки. Каже, що багато батьків просять саме її взяти перший клас.
Ірині Олександрівні довіряють батьки, вона вболіває за долю наших дітей, ніколи не ховалася від труднощів, завжди на меті працювати заради наших дітей. Нашого майбутнього.
- Кожен наближає перемогу, коли робить те, що може найкраще. Вчителювати на окупованій території – це мій освітній фронт. Онлайн-урок – як ковток повітря для мене. Діти в такий важкий час потребують особливої турботи, уваги, захищеності. І мої учні – діти України, працюють, вчаться, прагнуть до знань. Це наповнює, стимулює, змушує мене рухатися вперед. І найголовнішим для мене у моєї роботі є щасливі очі моїх учнів, які я бачу щодня, – розповідає вчителька. – Клас, в якому учні випромінюють радість, оптимізм, натхнення – це моя найзаповітніша мрія.
Наразі набір до перших класів бердянські школи проводять кожен по своєму. Поширюють оголошення про набір через Фейсбук чи Вайбер, на сайті навчального закладу, або ж дають батькам посилання для реєстрації через електронну форму відділу освіти. Після цього проводяться батьківські збори в режимі онлайн.
Завдяки досвіду дистанційного навчання під час пандемії, вчителям вже не так складно пояснювати навчальний матеріал за допомогою цифрових технологій. Проте умови навчання під час повномасштабної війни значно ускладнюють процес. Тим паче на окупованій території, де відсутній український зв'язок та стабільний Інтернет.
- Працюю як синхронно у часі, так і асинхронно. Для учнів, які не можуть взяти участь у синхронному режимі взаємодії з поважних причин, забезпечую використання інших засобів комунікації, доступних для учнів – телефонного зв’язку, соціальних мереж. Кожного дня, окрім уроків у ZOOM, надаю дітям презентації та власні відео-уроки чи консультації.
Існує думка, що успішна «дистанційка» для початкової школи майже неможлива. Один з принципів НУШ – партнерство. Тобто батьки, вчителі та діти є повноправними членами освітнього процесу і мають співпрацювати між собою. Ірина Олександрівна зазначає, що їхній навчальний заклад використовує певні платформи, застосунки, програми, і педагогічний склад має переконатися, що батьки вміють ними користуватися. Для цього вчителі проводять адаптацію – низку онлай- зустрічей для батьків і дітей, де розповідають, як працює навчання, за якими правилами функціонує заклад освіти та як користуватися програмним забезпеченням.
Весь цей процес педагоги починають с середини серпня. До початку освітнього процесу діти вже знають, як влаштоване їхнє навчання, знайомі з вчителями і правилами школи. 1 вересня вже починається безпосередньо навчання, без жодного стресу для батьків і учнів.
- Якою б складною не була ситуація, ми мусимо подбати про наше майбутнє, про наших дітей. Маємо організовувати та проводити освітній процес, навіть у сьогоднішніх реаліях. Нажаль, нашим дітям, довелося відчути небезпеку військового часу. Якщо дорослі відчувають страх, хвилювання, то уявімо тоді, які переживання випали нашим дітям. І головне для мене – це піклування не тільки про те, щоб пройти навчальну програму, а і про стан дітей. Про те, щоб не нашкодити, а зміцнити та стабілізувати, захистити дитячі серця від злоби, відчаю і зневіри. Але для того, щоб наші діти були щасливими у щасливій країні, потрібна ця битва, у якій в кожного з нас є своє місце, – зауважила Ірина Олександрівна. – Попри щоденний біль, вчителі вчать своїх учнів добру, любові, вірності — до людей, до нашої України.
Тривоги та вибухи під час онлайн-уроків
Ольга Володимирівна (ім’я змінено за проханням героїні) зараз також навчає четверокласників. Вчителька початкових класів виїхала з тимчасово окупованого Бердянська до столиці та дистанційно працює з дітками. Всі ми добре пам’ятаємо масовані ракетні удари росіян по об’єктах інфраструктури, внаслідок чого у містах України застосовувалися стабілізаційні відключення електропостачання. Ольга Володимирівна згадує, що у Києві найчастіше вимикали світло за графіками, але бували і аварійні відключення. У таких випадках вчителів рятував мобільний інтернет, завдяки якому можна було попередити батьків про перенесення уроків. Інколи світло давали тільки пізно ввечері чи вночі, тоді на допомогу вчителям приходив Classroom – онлайн-клас, який допомагає керувати навчанням та створювати інтерактивні заняття. Всі завдання чи уроки переносили туди, щоб діти у будь-який зручний для них час могли подивитися матеріал.
- Після одного такого масованого обстрілу, у нас не було світла три дні. Добре, що в місті облаштували спеціальні хаби, які є безкоштовними для усіх бажаючих. Я їхала до Епіцентру, де збиралося дуже багато людей, аби скористатися зарядними пристроями, інтернетом чи просто попрацювати. Для цього заздалегідь потрібно було займати чергу і, тільки-но звільнювалося вільне місце, ти летів, щоб зайняти його та попрацювати. Отак я і рятувалася – попереджала батьків і скидала матеріал наперед, – згадує Ольга Володимирівна.
Вчителька каже, що дуже багато залежить від батьків, які працюють вдома з дітками. Як діти, так і дорослі ставляться до таких ситуацій з розумінням. Люди звикають до всього, як і вчителі звикли до Classroom та електронного журналу. Для них не є проблемою працювати в режимі онлайн. Інша справа – умови роботи. Наприклад, під час уроків починає лунати повітряна тривога. В такому випадку педагог може завершити урок та завантажити необхідні матеріали пізніше, або ж продовжити вже після тривоги.
- Ніхто не говорить за вчителів. В якому стресі вони живуть, як вони викручуються, про що вони думають кожен день, коли прокидаються. Їм потрібно підключитися до дітей, провести урок, триматися професіонально, і вони не можуть перенести дітям свій настрій. Але вони теж люди. Вчителям зараз також дуже важко, – розповідає вчителька. – Я можу сказати за себе – нам потрібно було переїхати, знайти житло зі стабільним інтернетом, з працюючою технікою. Зараз я до цього адаптувалася, але на початку було складно. Інколи стає дуже страшно під час тривоги, бо ти не знаєш, чого чекати – чи то просто літак злетів, чи ж дійсно летять ракети. Звичайно, дітям ми цього не показуємо, ми намагаємось про це не говорити, ми всіляко підтримуємо діток. Але вчителі також живуть у постійному стресі.
Як діти адаптуються до таких умов навчання та як їм у цьому допомагають вчителі? За словами педагогів, онлайн-навчання відбувається таким самим чином, як і оффлайн. Дитина має вчасно з'явитися на урок, сконцентруватися, дотримуватися певних правил поведінки тощо. Тобто, все те, до чого вона звикає, відбувається і в онлайн-школі. Проте сьогодення до цих звичних змін додає ще зміни, спричинені війною.
Ірина Олександрівна поділилася своїм досвідом та розповіла про ситуації, які впливають на процес адаптації учнів. Мова йде про дітей, які опинилися на тимчасово окупованій території. До страху за своє життя та життя близьких, жахів війни та окупації накладається стрес від нової навчальної діяльності. Вони не завжди можуть підключатися до заняття. Це найбільш вразлива група. Діти потребують особливої уваги, підтримки та професійної допомоги.
- За можливості я проводжу консультації, бесіди з батьками, з учнями, – зазначає вчителька.
Також це стосується дітей, які переїхали до більш безпечних регіонів України. Повітряні тривоги по всій території України, безумовно, підвищують рівень стресу як дорослих, так і дітей.
- На адаптацію цих дітей впливають досвід пережитих подій, емоційний стан батьків, наявність друзів та умови життя, підтримка близьких та власні успіхи. Ці учні намагаються завжди виходити на онлайн-уроки, – зауважила Ірина Олександрівна.
Зокрема пристосуватися до умов навчання складно дітям, які виїхали за кордон. На адаптацію цих дітей до школи впливає успішність інтегрування в країні-прихистку, пережиті ситуації та емоційний стан батьків.
- Ці учні зранку навчаються у школах за кордоном, а наші уроки вивчають за допомогою презентацій, відео-уроків, консультацій, надсилають виконані завдання і кажуть, що наше навчання найкраще, – розповідає педагог.
- Тож, як вчителі допомагають учням адаптуватися до навчання у сьогоднішніх реаліях? За словами Ірини Олександрівни, по-перше, педагоги організовують режим дня. Якщо дитина втомлена, вона не зможе сприймати інформацію, аналізувати та запам'ятовувати її. Нервова система першокласників ще не сформована, а перевтома в дітей найчастіше проявляється гіперактивністю.
- По-друге, вчителі хвалять маленьких учнів за роботу на уроці. Похвала – дуже дієвий, важливий інструмент у вихованні дітей. Добре вчительське слово діє на дитину, яка потребує підтримки та уваги, як вода на зів’ялу квітку. Вчителі навіть готують спеціальні нагороди у вигляді символічних сертифікатів (дипломів) за активність на уроці, виконання завдань.
- По-третє, педагоги з вихованцями вчаться виконувати спільні вправи на онлайн-дошках Padlet, Jamboard, WardWall, LearningApps та за допомогою інших інструментів. У разі нестабільного Інтернету, в групових чатах вчителі надсилають посилання на вправу, а діти, коли буде можливість, її виконують.
- По-четверте, проводять різноманітні розминки – фізичні, інтелектуальні, ігрові.
- По-п’яте, розвивають дрібну моторику – малюють, ліплять, вирізають, клеять. Це не тільки буде сприяти гарному письму, але й допоможе розвитку мовлення та навичкам читання. Адже за ці процеси відповідає одна й та ж сама ділянка мозку.
- І останнє, проте не менш важливе – вчителі під час дистанційного уроку використовують різні види опитування. А також заохочують дітей до таких методик як «Щоденні 5», «Щоденні 3», «Шість цеглинок», «Кубування», «Ромашка Блума». Зокрема виконують роботу в парах або в малих групах, використовують навчання у грі.
- Необхідно якомога більше взаємодії. Рефлексії на емоції. Все це допомагає адаптації, – додала Ірина Олександрівна.
Бердянській відділ освіти та школи міста продовжують набирати учнів для дистанційного навчання за українською програмою. Читайте, як подати документи для зарахування до 1 класу на 2023-2024 навчальний рік.
