Остеопороз — це хронічне захворювання скелета, захворюваність яка з’являється з віком. В результаті прогресуючих процесів відбувається перебудова кісткової тканини. Її нова структура нагадує решето, що породжує стару назву остеопорозу - ризоматоз. Ці зміни призводять до зниження її міцності, що може стати причиною частих переломів. Як діагностувати остеопороз і куди звертатися за допомогою?
Що таке остеопороз?
Згідно із загальноприйнятим визначенням, остеопороз - це захворювання скелета, що характеризується зниженням механічної міцності кісток і підвищенням ризику переломів.
Кістки відіграють три основні ролі в організмі:
- є опорою для м'язів, разом з якими вони утворюють опорно-руховий апарат;
- захищає важливі внутрішні органи, такі як мозок і серце;
- є сховищем кальцію і фосфатів.
Всупереч зовнішньому вигляду, кістка є дуже метаболічно активною тканиною, що означає, що процеси її реконструкції (ремоделювання) постійно відбуваються. Їхня мета – пристосувати мікроструктуру та ступінь мінералізації кісткової матриці до щоденних механічних навантажень. Ремоделювання складається з двох паралельних процесів: резорбції та реконструкції. З віком або під впливом різних захворювань може наступити баланс між цими двома процесами. Потім це призводить до надмірного потоншення кісткових трабекул і ослаблення всієї структури. Водночас мінеральна щільність кісткової тканини може бути втрачена, наприклад, через дефіцит вітаміну D3 або кальцію, що називається остеомаляцією.
Види остеопорозу
Остеопороз можна розділити на первинний, який виникає внаслідок процесів старіння, та вторинний остеопороз. Дуже рідко остеопороз невідомої причини вражає молодих людей (його називають так званим ідіопатичним ювенільним остеопорозом).
Причини остеопорозу
Первинний остеопороз зазвичай виникає внаслідок природних процесів у літньому віці. У жінок це відбувається переважно після періоду менопаузи, коли в організмі знижується рівень естрогену, який захищає кісткову тканину. Значна втрата кісткової тканини може відбутися за відносно короткий період часу. Однак у чоловіків остеопороз зазвичай розвивається протягом більш тривалого періоду часу і пов’язаний із загальними процесами старіння, зниженням фізичної активності, слабкістю та втратою м’язової тканини (саркопенія), а також зниженням секреції статевих гормонів (андропауза).
Причинами вторинного остеопорозу є переважно захворювання ендокринної системи, такі як:
- первинний гіперпаратиреоз;
- передчасна менопауза;
- гіпогонадизм (у чоловіків);
- гіпертиреоз;
- гіперактивна кора надниркових залоз (синдром Кушинга).
Він також може виникнути в умовах, коли дефіцит харчування є наслідком не поганої дієти, а внаслідок розладів всмоктування в шлунково-кишковому тракті, наприклад, у пацієнтів із целіакією, хворобою Крона або після видалення великого фрагмента кишки.
Також захворювання нирок або печінкова недостатність можуть сприяти розвитку остеопорозу.
Вторинний остеопороз може виникнути під час лікування інших захворювань, наприклад, при тривалому застосуванні глюкокортикостероїдів, антикоагулянтів, імунодепресантів або протипухлинних препаратів. Однак за жодних обставин не припиняйте прийом будь-якого з цих ліків без консультації з лікарем.
Які симптоми остеопорозу?
Остеопороз називають тихим викрадачем кісток, оскільки пацієнти часто не відчувають жодних ознак, а першим симптомом є перелом. Характерними є так звані низькоенергетичні руйнування, тобто руйнування, викликані невеликою силою. Вони можуть виникнути при падінні з положення стоячи, а часто навіть спонтанно (у крайньому разі може статися переломи ребер під час чхання).
Типовими є переломи проксимального кінця стегнової кістки, переважно в ділянці її шийки. Нерідкі випадки, коли люди, які страждають на остеопороз, страждають від переломів поперекових і грудних хребців, які зазвичай залишаються непоміченими або викликають незначний біль. Видимим симптомом є значне зниження росту і спотворена фігура, тобто так званий вдовий горб. Інші поширені симптоми остеопорозу також включають головний біль, біль у шиї, біль у животі, втрату апетиту, роздутий живіт, запор, порушення рівноваги, загальне погіршення рухливості та депресію.
Діагностика остеопорозу
Щоб встановити діагноз остеопорозу, окрім детального опитування та фізичного огляду, десятирічний ризик переломів слід оцінити за допомогою калькулятора FRAX. Враховується вік, стать, ІМТ та інформація про перенесені та супутні захворювання, а також їх наявність у родині. Однак він не охоплює всі відповідні фактори ризику. Тому результати візуалізаційних тестів також мають велике значення. Класичний рентген використовується в основному для діагностики переломів, тоді як денситометрія використовується для оцінки мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ). Це дослідження проводиться за допомогою спеціального приладу за допомогою методу двопроменевої рентгенівської абсорбціометрії (DXA). Основні аналізи крові також корисні: загальний аналіз крові, ШОЕ, загальний білок і протеїнограма, АСТ, АЛТ, лужна фосфатаза, креатинін, кальцій і фосфати, вітамін D (метаболіт 25-ОН), паратгормон (ПТГ), а також більш спеціалізовані маркери кісткового метаболізму: CTX і P1NP.
Лікування остеопорозу
При лікуванні остеопорозу рекомендується добавка вітаміну D3 і дієта, багата кальцієм і фосфатами. Необхідно усунути фактори ризику, відмовитися від куріння і займатися фізичною активністю, яка відповідає віку. При високому ризику остеопоротичних переломів використовують різні групи препаратів: бісфосфонати, які зв’язуються з мінералами кісткової тканини, утворюючи сполуки, стійкі до ферментативного розпаду, або денозумаб, тобто моноклональне антитіло, яке пригнічує остеокласти – клітини, що відповідають за резорбцію кісткової тканини. Якщо вони неефективні або протипоказані, можна застосувати лікування терипаратидом або ромозозумабом.
