Окупанти продовжують знущатися з бердянців в окупації, навіть тих хто сам звертається до них по допомогу
Життя в окупації – це суцільне приниження українців. І навіть тих, хто має паспорт із двоголовою куркою, це не рятує.
Жителі окупованого міста розповідають, через які кола пекла треба пройти, щоб, наприклад, отримати російську гуманітарку. Той, хто вигадував цю систему, явно постарався, щоб приниження для людей було найдобірнішим.
Спершу треба їхати на Шмідта, 20 і там писати заяву. О пів на восьму черга вже перевалює за 90 осіб. Стояти доводиться близько чотирьох годин, а тим, хто прийде пізніше – ще довше. Потрапивши на прийом, слід написати заяву, в якій заповнити графу про причини звернення за гуманітаркою. Багатьох змушують переписувати, бо вони пишуть "не те, що треба".
- Наприклад, не можна писати, що тобі не вистачає грошей на ліки (чому – не зрозуміло), – розповідає пенсіонерка із Бердянська. - Я написала, що мені не вистачає грошей, щоби купити зимове пальто – прокотило. (Ніби чотири консерви, кілограм цукру, дві пачки спагетті та пляшка олії заощадять гроші, потрібні для купівлі пальто)!
- Стоять у черзі, в основному, люди у віці, стоять довго, туалету в найближчому доступному для огляду просторі немає, тому люди ходять с*ати в покинутий будинок побуту. Чудовий «руський мір»!
Деякі не потрапляють на прийом, оскільки кількість заяв в один день обмежена, вони змушені приїжджати наступного дня і починати все спочатку. Тим, кому заяву ухвалили, видають талон, з яким треба наступного дня їхати до ГДК, щоб забрати вже саму гуманітарку. Відповідно, вистоявши ще одну чергу.
Звичайно, гуманітарку отримують ті, хто не може дозволити собі таксі, тому квест продовжується, потрібно розкласти все хоча б на два пакети і якось донести до автобуса.
Всі ці приниження людина повинна пройти кожного місяця!
Якщо людина дуже стара, хвора, маломобільна, написати заяву і отримати за неї гуманітарку може тільки близький родич (який, можливо, такий самий!). І то за наявності відповідної довідки. Отримання якої – вже інший квест.
До речі, там же, на Шмідта, 20, в окремій черзі, стоять люди, які прийшли до кабінету за зверненням громадян. У когось дерево впало на подвір'ї, у когось ще щось. Черга теж велика і стояти треба довго, дуже багато проблем у людей.
- Я пам'ятаю, як було при Україні, - згадує жителька міста. - Заяви від громадян приймали у виконкомі на першому поверсі. Черга була кілька людей, або взагалі нікого не було. Можна було посидіти у кріслах у коридорчику, у теплі почекати. Поруч і туалет, і їдальня, куди кожен мешканець може зайти. Та що казати, зовсім інші умови, інше ставлення до людей!
- Я читаю окупантський канал, де вони на запитання відповідають, - розповідає житель Бердянська, - так вони там, будь що, відправляють на Шмідта, 20 людей з будь-якими проблемами. Тільки не пишуть, що там треба чергову чергу вистоювати у холод, дощ чи спеку. Ніхто не думає про створення умов для людей. Я вже не говорю про те, що все це можна в електронному вигляді зробити. Але ми всі розуміємо, що вони навіть не напружуються з цього приводу, тому що за людей нас не вважають. Втім, як ми їх. Ось такий «єдиний народ».
