Юна бердянка розповіла як попри небезпеку та пропаганду молодь в окупації зберігає українську ідентичність
За інформацією від Міністерства освіти України на тимчасово окупованих територіях перебуває 600 тисяч українських дітей. 7% з них навчається в українській системі освіти, - повідомив нещодавно Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець.
З одного боку ця цифра значно більше в так званих новоокупованих регіонах, з іншого – все одно вона зменшується кожен рік.
Головна причина цього: небезпека дітей. Через постійні погрози та тиск з боку окупаційних військових, родини відмовляються від української освіти. Але є й ті, які все одно продовжують навчатися в двох школах: російській та українській. Бо обрати тільки українську освіту – не можна.
Готувалась до НМТ в окупації
Дівчина з тимчасово окупованого Бердянська дивиться на напис “За Бердянськ” на виставці знищених військових автівок в КиєвіФото: Frontliner
Як розповіла виданню Frontliner бердяночка Марійка, яка більше двох років провела в окупації та нещодавно виїхала з міста, йти до російської школи її змусили окупаційні військові, які погрожували родині. Залякували: у разі непокори спочатку попередять, оштрафують, а зрештою заберуть дитину з родини. Тому в жовтні 2022 року Маша була змушена йти до російської школи, поєднуючи це з українським навчанням онлайн та підготовкою до іспитів. Дівчина каже, що у десятий і одинадцятий класи проходила не замислюючись. Лише так могла впоратись з новим ладом.
У російській школі дівчина була від самого ранку до 16:00. Вдома чекали українські заняття онлайн і домашні завдання. Поки колаборанти нагадували, що треба обирати російський виш, Маша переймалася тим, як добре скласти НМТ і вступити до університету в Києві.
Наполегливість дитини та підтримка родини спрацювали, та Марія вступила в бажаний київський університет. Завела нових друзів та успішно навчається, але все одно сумує за рідним містом.
Найнебезпечніший книжковий клуб у світі
Але не всі українські діти можуть дозволити собі виїхати з окупації та навчатись на підконтрольній території. Іноді через брак грошей, іноді через позицію батьків. Тим не менш, діти продовжують зберігати свою ідентичність самостійно. Днями видання The Guardian опублікувало матеріал про найнебезпечніший книжковий клуб у світі – клуб, який заснували підлітки на ТОТ.
Перш ніж почуватися в безпеці і говорити про поезію та прозу, 17-річна Марійка (справжнє ім'я дівчина приховує) та її друзі мають переконатися, що всі вікна зачинені, і перевірити, чи ніхто не ховається під дверима квартири. Колаборанти часто повідомляють окупантам про тих, хто вивчає українську мову. Саме тому в книжковому клубі ніколи не збирається більше трьох людей — це підвищує ризик викриття.
Окрім небезпеки, є ще один виклик: знайти книжки. У місті, де живе Марійка, окупанти вивезли та знищили українські книги з кількох бібліотек — втрачено майже 200 000 творів.
Дівчині та її друзям доводиться користуватися електронними книгами, видаляючи потім історію пошуку — окупанти люблять вилучати телефони та комп'ютери для пошуку "екстремістського" контенту.
Серед творів, які люблять читати в книжковому клубі Марійки, є вірші Лесі Українки. За часів царя, у 1888 році, вона так само заснувала книжковий клуб у Києві, коли публікації, виступи і викладання українською мовою були заборонені.
— У школі нас навчають не знань, а ненависті до інших українців. Вони зняли всі українські символи і розвісили всюди портрети путіна. Історія — це все про "велику росію" і про те, що на неї завжди нападали інші, — розповідає дівчина.
І наголошує, що книжковий клуб існує ще й для того, щоб українці на вільній території усвідомили, що в російській окупації залишаються ті, хто прагне бути українцем.
