У своїх листах з окупованого міста бердянці розповіли про відчуття, які в них виникають через використання російською окупаційною владою теми перемоги у Другій Світовій війні
Орфографію та пунктуацію авторів збережено
"Путінісьська рашка нівелювала цю перемогу, перетворив її в якесь циркове шоу і клоунаду"
Сьогодні 8 мая.
День, в який майже 80 років тому було дійсно свято.
Тому що не нам зараз говорити, що таке війна, не нам зараз говорити, що це жах, і не тим, хто зараз в окупації, не розуміти, що таке визволення.
Не треба йти на поводу в тих, хто в угоду політичним рейтінгам і балачкам зараз нівелює значущість Перемоги над гітлеризмом.
Страшне інше, що путінісьська рашка нівелювала цю перемогу, перетворив її в якесь циркове шоу і клоунаду.
Якщо в моїй родині було традицією йти до пам'ятника в парку, щоб покласти квіти в пам'ять про багатьох загинувших в нашій родині і померлих після війни. Ми це робили кожного разу без офіційних "возлаганий". Звичайно, від душі.
То оці шестя з дідами, паради з залізяччям, танці дівчат любого віку в пілотках, дитячі візочки перетворені на танки - це був і є якись сюр.
Заходи, які влаштували окупанти у навчальних закладах БердянськаФото: медіа пропагандистів
"Линялый урод, переписал историю для быдла, и сделал чисто российским посмешищем"
Пост на родном русском языке.
Ну вот, он и наступил этот день. Пришло 9 мая.
День, который был святым и любимым праздником для всей огромной страны, потому что воевали все народы, а теперь линялый урод, переписал историю для быдла, и сделал чисто российским посмешищем. Вернее поводом для громыхания железного хлама и шествия современных убийц-нацистов на парадах. Ношения на палках чьих-то портретов, потому что чьих неизвестно, их потом патриоты расеи складируют на помойках. Развевающихся флагов армии предателя Власова под названием триколор. А потом обильного пьянства с шашлыками и матюкливыми криками и визгами типа "За нашу пабеееду, ёпта!"
10 мая будут допивать, доедать и маяться на уличном толчке.
А сейчас я вспоминаю свое детство в доме, где папа прошел Курскую дугу и Форсирование Днепра, закончил войну в Кенигсберге и мама, в 14 работала на Уральском заводе в эвакуации.
Так вот 9 мая это был чистый, пахнущий молодой сиренью дом, белоснежная скатерть, вкусное что-то на столе, нарядные тети и дяди, также прошедшие войну.
Много они не пили, не то здоровье, о боевой славе вообще не говорили. Папа вообще молчал, рассказывали просто истории из тех лет. И сколько было ненависти к фашистам, и одно желание, чтобы их дети никогда этого не знали.
Этих настоящих ветеранов нет больше 20 лет.
Видимо поэтому после смерти большинства можно было создать лживую историю, в которой нивелируется роль любого народа бывшего СССР во 2 мировой по принципу лояльности к путлеру. Нелоялен-украинцы нацисты, белорусы лояльны через луку, значит не все, казахи-практически нацисты. Ну, а о Прибалтике и говорить не стоит, они там все.
Итак, сегодня 9 мая. Праздник, превращенный путлеровским режимом в уродливое посмешище, поэтому, пусть простит меня мое любимое ушедшее поколение, но мне теперь нужен новый день Победы, день полного и окончательного разгрома войск раzzийской педерации, капитуляции всей кремлевской швали и тогда развалинами кремля я буду удовлетворена.
"Ветеранам окупанти зараз дарять радіо, щоб вони слухали по ньому, як російські ракети бомблять українські міста, де живуть діти та онуки ветеранів"
Дивлюсь як теперішня окупаційна влада міста в Бердянську вітає ветеранів з 9 травня.
Листівка від путіна, радіоприймач, книжки з віршами про війну та гасло «можем повторить».
«При Україні», як то кажуть вони, це свято було «забуте». Настільки забуте, що кожному ветерану виплачували грошову виплату, школярі приходили з квітами та гостинцями, депутати та влада особисто приходила до кожного із подарунками чи грошима також. Дехто збирав ветеранів у кафе та разом співали пісні.
І гасло було «ніколи знову»!
А у цих бруднодупих - «можем повторить».
Що ж виходить - ветеранам окупанти зараз дарять радіо, щоб вони слухали по ньому, як російські ракети бомблять українські міста, де живуть діти та онуки ветеранів?
Перемогли фашизм, переможемо і рашизм.
Бердянськ - це Україна!
