Сьогодні, 7 червня свій ювілей святкує талановитий бердянець, усе життя якого пов’язане з музикою, танцем та сценою. 60 років – значна цифра, проте директор ЦКіД «Софіт» Сергій Бєлов залишається в душі молодим та активним. Історію життя та становлення талановитого хореографа Приморка.City описала викладач ВСП «Бердянський коледж ТДАТУ» та дружина ювіляра – Анастасія Бєлова.
Дитинство в гримерці
Від народження рідним домом Сергійка були гримерні кімнати літнього театру «Дружба» у парку Шмідта (зараз розважальний центр «Ріо»). Батьки не мали свого житла, аж до 1968 року сім’я жила як «бродячі артисти», завдяки тому, що тато працював водієм при Міському будинку культури. Часто маленький хлопчик стояв біля освітлювача та із захопленням спостерігав як оживає під його вправними рухами сцена, загоряються софіти. Коли родина переїхала до станції юних техніків, що знаходилася біля танцмайданчика (зараз кафе «Красная мельница»), то життя хлопчика стало ще яскравішим. Він стає володарем усього парку Шмідта, там у нього є своя зона для ігор, свій ліс, свої лабіринти. Сергійка завжди чекали в літньому кінотеатрі «Мир» (там же в парку), він сідав у першому ряду і дивився фільми, а коли засинав, співробітники кричали: «Забирай Свєта, клієнт готовий». Музика, кіно, цирк від народження вабили хлопчика.
У 1968 році мама привела семирічного Сергійка до Арама Саркісянца в зразковий ансамбль танцю «Красный галстук» у будинок культури імені Калініна, відразу на сцену, на загальну репетицію. Керівник дав у руки самокат та долучив юного артиста до композиції «Щасливе дитинство», так почалася дружба, поїздки, бажання підкоряти сцену.
Переломним моментом стало закінчення восьмого класу та вибір життєвого шляху. Адже мама хотіла, щоб син вступив до машинобудівного технікуму. Сергій Юрійович і сьогодні згадує вчителів 11 школи, які, звісно ж, хотіли залишити хлопця на навчання в 9 та 10 класі, адже він був учасником усіх концертів, такі учні були потрібні школі. Але мудрість класного керівника Зінаїди Захарівни допомогла. Після прочитання випускного твору Сергія, де він описує свою мрію стати хореографом, директор з легким серцем відпускає хлопця – вступати до театрального училища у м. Дніпропетровську.
Творче студентство
Студентські роки у Дніпропетровську стали першою сходинкою до самостійності, відповідальності, виважених рішень та вчинків, становлення особистості. Роки, насичені подіями, репетиціями, уроками. Поряд і нові, і старі друзі, адже разом з Сергієм до училища вступає його друг ще з «Красного галстука» Сергій Плотніков. Цю дружбу чоловіки пронесли через усе життя і досі спілкуються та зустрічаються при нагоді.
По закінченню навчання в училищі доля закинула молодого хореографа до села Варварівки Синельниківського району Дніпропетровської області. У цьому невеличкому селі амбітному Сергію не вдалося стати керівником колективу, там просто нікому було танцювати: збір урожаю, польові роботи. Але він стає завідувачем місцевого клубу, де влаштовує танці вихідного дня.
У жовтні 1979 року Сергія Юрійовича призвали до лав радянської армії, юнак прагне потрапити до ансамблю пісні і танцю Київського воєнного округу, але при передачі справи документи загубилися і він потрапляє до військової частини ракетних військ під Балаклеєю. Кожен на його місці б дуже засмутився і відмовився від мрії – танцювати в армії, але не Бєлов. Показавши чудовий сольний номер на першому новорічному концерті, він справляє сильне враження на керівництво та незабаром примудряється створити свій хореографічний колектив із солдат строкової служби та дівчат військового містечка. Новостворена танцювальна група користується попитом, завжди виступає на міських заходах та на концертах в селах району.
Повернувшись зі служби в армії до рідного міста (в листопаді 1981 року), Сергій мав можливість 3 місяці байдикувати, але юний хореограф прагне діяти. Тому за підтримки Івана Куйбіди влаштовується на роботу – керівником танцювального колективу БК «Нафтохімік».
Саме в цей час Сергій повертається в рідні стіни БК імені Калініна та приєднується до Народного ансамблю танцю «Первомаець» в якості активного його учасника. Вже у лютому 1982 року танцівник виступає в ювілейному концерті «Первмайцю – 20 років», де бере участь у понад 15 номерах, які вивчив для цього дійства.
І от уже в березні 1982 його запрошують на роботу балетмейстером БК ім. Калініна у зразковий дитячий ансамбль танцю «Красний галстук». Так збулася дитяча мрія восьмикласника – заходити до улюбленого танцкласу в якості керівника колективу. А з 1987 року починає керувати Народним ансамблем танцю «Первомаец».
Життєвий шлях
Життя вирує. Нові хореографічні постановки. Обновлений колектив працює на повну, новачки продовжують дружити та творити разом з ветеранами «Первомайцю». Тут же в колективі Сергій Юрійович знайомиться з гарною дівчиною Галиною Ярославівною, створює сім’ю, у них народжується син Максим. Дружба з Галиною Бєловою триває і до сьогодні. Під його керівництвом колектив святкує свій тридцятирічний та сорокарічний ювілей, в яких беруть участь вже цілі покоління первомайців – батьки, і діти, і внуки.
На початку дев’яностих Сергій працює за сумісництвом керівником хореографічного колективу у Виноградарному технікумі (нині Відокремлений структурний підрозділ «Бердянський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного»). Така співпраця дає можливість поповнювати чоловічий склад ансамблю студентами технікуму.
Хочеться згадати ще одну яскраву сторінку творчої діяльності Сергія Юрійовича – захоплення хореографічним напрямком «степ». Один з учасників «Первомайцю» Сергій Азаров спонукав його зайнятися новим, ще непоширеним у Бердянську – «степом». Виник степ-дует «Сергій Бєлов – Сергій Азаров». Була створена програма, з якою вони успішно виступали у розважальних закладах міста (на той час це був достойний підробіток, кінець 90-х років), а також брали активну участь у міських заходах, конкурсах та фестивалях, де отримували призові місця.
Із захопленням і захватом до нового танцювального руху приєднався Артем Гожий, молодий та амбітний виконавець, який у подальшому навчався у Кишинівській академії мистецтв, де більш професійно засвоїв навички цього жанру та на канікулах ділився своїм досвідом із Сергієм Юрійовичем. Вони разом виконують степ на Приморській площі. В результаті напрям зацікавив багатьох юних талантів та утворилася дитяча група виконавців степу.
Випробування та перемоги
Прямуючи далі життєвими дорогами нашого ювіляра, можемо побачити і непрості часи: колектив «Первомаець» був розформований. Нелегкі роки перебудови змусили талановитого керівника спробувати себе і сторожем на базі відпочинку, і слюсарем-сантехніком, і завідувачем господарства ЦКіД «Софіт».
Починається доленосний для Сергія Юрійовича 2005 рік – на його життєвій дорозі зустрічається молода студентка БДПУ Анастасія Ващенко. Було все – радощі і натхнення, кохання до нестями і сльози розлуки, але в результаті – виникла молода творча родина – Сергій, Анастасія та син Ярослав (у 2017 році).
У червні 2005 року керівництво відділу культури на чолі з Оленою Чернєвою бере на себе відповідальну роль і призначає Сергія Юрійовича директором Центру культури та дозвілля «Софіт». І ось він уже 16 років є незмінним керівником закладу разом зі своїм штатом співробітників.
Коли на зміну Олені Дмитрівні відділ культури очолив молодий керівник – Микола Шостак, Сергій Юрійович все так же плідно продовжує працювати над удосконаленням роботи Центру: ведуться поточні ремонти адміністративних кабінетів та аудиторій творчих колективів, приміщень загального користування, оснащено новий танцювальний клас, майже в кожному кабінеті замінено вікна та встановлено кондиціонери. На перспективу хочеться реалізувати давню мрію: модернізувати глядацький зал ЦКіД «Софіт» під сучасні стандарти, для нових творчих задумів, за допомогою міжнародних грандів.
Напередодні свого шістдесятирічного ювілею у Сергія Юрійовича виникає бажання знову вийти на сцену, показати свій талант людям. Поштовхом до цього стали заняття зі степу з друзями та колегами по хореографічній діяльності – Сулименком Валерієм та Дривецьким Ігорем, які спонукали директора стати учасником нового танцювального тріо «Степ-данс-степ». Першим творчим проектом стала спільна композиція «Зустріч друзів», яку вони із задоволенням презентували на п’ятому Ювілейному відкритому форумі-фестивалі хореографічного мистецтва імені А.К. Саркісянца «BERDANCE -2021».
Бєлов Сергій Юрійович з великою повагою та любов’ю згадує імена та діяльність ключових людей в його житті та праці – Арама Карповича та Ірини Іванівни Саркісянц, адже пам'ять про цих людей і досі є стимулом та наснагою для творчої натури Сергія.
11 червня 2021 року Центр культури та дозвілля «Софіт» запрошує всіх небайдужих до хореографічного мистецтва на творчий ювілейний вечір Сергія.
Хочемо побажати ювіляру сміливо переступити цю дату та впевнено йти вперед. Нехай за спиною у Вас будуть тільки добрі спогади, і рюкзак з досвідом прожитих років, а попереду чекають тільки щастя і неймовірне, насичене життя. Нехай здоров'я буде з Вами ще довгі та довгі роки. Нехай молодість серця змушує Вас творити, а душа тягне на зустріч все новим і новим пригодам. З ювілеєм!
Автор: Анастасія Бєлова
