27 та 28 липня у Києві відбулися традиційні заходи до 1033-ї річниці Хрещення Київської Русі. Серед священників Бердянської єпархії, які відвідали Київ з паломницьким візитом, – настоятель кафедрального собору Приморська, керівник місіонерського відділу протоієрей Володимир Савійський. Він розказав Приморка.City про історію Хрещення Київської Русі та про значення Всеукраїнської хресної ходи.
– Які заходи відбуваються до річниці Хрещення?
– Це Всеукраїнська хресна хода, святковий молебень на Владимирській гірці та святкова Божественна літургія у Свято-Успенській Києво-Печерській лаврі. Делегація з Бердянської єпархії, з вірян та священиків, стала учасником цих заходів. Віряни чекали цієї знаменної події 2 роки, бо минулого 2020 хресна ходу відмінили у зв’язку з пандемією. Традиційно хресна хода відбувається на свята, віряни моляться про припинення негараздів, таких як епідемія.
– Чому, на Вашу думку, це така значна подія як в церковному, так і в нашому суспільному житті?
– День пам’яті святого рівноапостольного великого князя Володимира – День Хрещення Київської Русі. Кожен народ, кожна нація має відправну точку, від якої починається її особлива історія, особливий шлях серед народів світу, тих подій, які визначають подальше життя і становище народу. Хрещення Русі – непересічна подія. Хрещення Русі поставило нашу землю на новий щабель розвитку. Саме прийняття християнства Великим князем Володимиром стало як державоутворюючим, так і культуроутворюючим явищем. Саме християнство принесло на наші землі просвіту, науку, новий розвиток будівництва, архітектури, мистецтва. Головне – принесло святе Євангельське благовістя на наші землі. Одним з перших – це було Приазов’я, де апостол Андрій Першозванний проходив, піднімаючись схилами Дніпра до сивочолого Києва з благословінням, що саме на цих горах возсіяє велика благодать Божа.
– Що сталося за 1033 роки від Хрещення князя Володимира та держави, якою він керував?
– Ми вшановуємо 1033 роки цієї визначної події. За цей час змінилось і політичне обличчя багатьох держав, змінюються політичні устрої, змінюються лідери, змінюються державні кордони, але незмінним лишається Євангельське слово, проповідь про Воскреслого Христа. Саме почувши цю проповідь про Воскресіння Христове, князь Володимир прийняв для себе, можливо, непросте рішення, рішення не як політика, як це часто-густо нам намагаються подати, що саме політичними мотивами князь вибирав віру. А саме керуючись бажанням духовного зміцнення своєї держави, свого народу, князь обирає віру. Ми знаємо, що князь посилав багато посольств у різні куточки світу, в ті знані на той час релігії, випробовуючи і мусульманство, і західний обряд. Також посли були послані і до Константинополя, де посли взяли участь в урочистій події Богослужіння у святій Софії. Як зазначали князю у своїй доповіді, посли казали: «Ми не знали, де знаходимось, чи то на небі, чи то на землі. Так, як славлять Бога греки». Згадав князь Володимир настанови вчення своєї праведної бабусі святої рівноапостольної княгині Ольги, яка ще за багато років до Хрещення Русі сама прийняла хрещення, яке історики вважають першим хрещенням і називали її наймудрішою серед жінок Русі.
– Що ми знаємо про князя Володимира?
– Знаємо, що він був людиною досить жорстокою, владною, войовничою, яка сприймала світ таким, що їм має керувати тільки сила, меч та влада. Людина, яка була позбавлена і деяких моральних якостей. Ця людина, зайнявши перший престол Києва після брата Ярополка, приймає рішення, за яке ми вдячні і по сьогоднішній день, – це прийняття Хрещення і прийняття православної віри. Князь Володимир не змінюється просто так, під впливом обставин, а зовсім змінює своє серце. Керуючи державою, він тяжко говорив: «Я боюся гріха!» Наскільки він змінився саме зсередини. Усвідомлюючи, що саме з Богом треба дотримуватися і розвитку, і письма, він заповідав своїм дітям триматися православ’я.
– Які сподівання мають віряни?
– Сьогодні ми, звертаючись до Бога через князя Володимира, просимо, щоб він благословив нашу багатостраждальну землю миром, злагодою, тишею і братолюбством. Стало традицією проводити у цей день Хресну ходу, яка збирає сотні тисяч людей з усіх куточків України: зі сходу, заходу, з півдня, півночі. Приймають участь люди з тих земель, де є Українська православна церква, яка йде від князя Володимира. Ця хресна хода покликана перш за все прославити ім’я Боже, покликана запросити благословення Боже на нашу землю, на всіх людей, що згодом роз’їдуться кожен до свого міста, містечка, селища, в кожну родину, щоб принести благословення зі схилів Києва, святих отців Києво-Печерських, князя Володимира на кожен куточок нашої землі.
– Про що свідчать учасники Всеукраїнської хресної ходи?
– Знаєте, ми погодимося, що без серця людина не може жити. Серце нашої Батьківщини живе в Києві, як серце перекачує кров, так і серце нашої батьківщина перекачує цю благодатну кров в кожну родину, оселю. Ми молимося, щоб Господь в ці дні за молитвами церкви дарував нам мир: дарував нам мир на сході, мир у кожній родині. Щоб ми, пам’ятаючи вибір князя Володимира, сприйняли цей вибір особисто для себе, не просто, як традицію, не просто, як фольклор, як данину якимось звичаям і тим подіям, коли колись відбувалися, тому що Христос завжди незмінний. 1033 років – це 1033 Великодня на нашій землі, це 1033 рази наша земля воскресала з Христом. Ми просимо, щоб Господь знову був з нашим народом! Благословив миром і злагодою. Предстоятель Блаженніший Митрополит Володимир наголошував, що саме любов до ближнього, любов до Бога та держави може змінити світ. Без любові, які б не були починання, вони не зможуть досягти миру. Дніпро ми називаємо нашим Йорданом, а Київ – духовним Єрусалимом. Віряни збираються просити миру нашому Києву, нашій державі. З цією метою пройти вулицями нашої столиці, закликаючи до спільної молитви. Зі святом Хрещення Київської Русі!
