Улюблений з дитинства образ гарбуза, що завітав у гості до мешканців городу знов ожив та набув нового значення на сторінках віршованої казки «Гарбузко» бердянської поетеси та вчительки молодших класів ЗОШ №2 Віталіни Ганзиної. Щоправда з українською народною піснею у цього твору не так вже й багато спільного, бо авторка вклала в нього зовсім інший зміст.
Як зізнається сама авторка, надихнули її на створення цієї казки яскраві приклади з життя.
– У здавалось би простий та зовсім дитячий сюжет я вклала той підтекст, який є важливим та базовим для кожної дитини – це прийняття себе, відчуття своєї національної ідентичності та розкриття індивідуальності. В казці простий собі гарбузик ходить по городу та знайомиться із його мешканцями, але його усі сприймають як «Арбуз» і насміхаються над ним, що він не відповідає своїй назві… Не такий за кольором, не такий на вигляд, не такий солодкий та смачний. Аж поки гарбузик не знаходить того мешканця городу, який розкриває усім очі – що він насправді й зовсім не «Арбуз». Бо в українській мові й зовсім немає такої назви, а наш, рідненький «Гарбуз», тому й не має відповідати якимось іншим стандартам та бути схожим на когось іншого. Наприкінці казки я навіть вирішила виділити блок-мораль, що в житті також часто трапляються випадки, що навколишні люди через необізнаність намагаються втиснути тебе в якісь там рамки і збивають з вірного шляху. То ж важливо знати хто ти є і вміти відстоювати себе та свою індивідуальність, – розповіла поетеса.
Особливістю цієї казки стали яскраві ілюстрації, що розміщені на кожній з 34-ох сторінок та малювалися спеціально для «Гарбузко», а також сторінки для дитячої творчості, що чекають на маленьких читачів наприкінці книжечки.
– Після «Затишної книжечки», я трохи переглянула свій підхід до видавництва дитячої літератури, і вирішила попрацювати з художником. Головне моє бажання було – щоб ілюстратор зробив справжні живі малюнки, які б передавали зміст та сюжет твору. З пропозицією звернулася до місцевої художниці – Ольги Качерової, яка є викладачем в БДПУ, вона вподобала мою ідею. Отож всю весну та два місяці літа ми з нею плідно працювали над кожною ілюстрацією, усе обговорювали, щось змінювали, щось доповнювали… Результатом нашої роботи я дуже задоволена. Книжечка вийшла жива, та передає емоції героїв, – зазначила поетеса.
За її словами, казка розрахована на дітей молодшого шкільного віку, але із задоволенням розглядає яскраві малюнки книжечки й малеча.
– «Гарбузко» поки вийшов невеликим накладом, бо видавався власним коштом. Друкувалася я в видавництві «Терен» міста Луцьк. З ними співпрацюю вже не в перше, – там мені комфортно. Як-то кажуть, ми з ними на одній хвилі, непорозумінь не виникає. Дуже вдячна бердянській «Просвіті» за фінансову допомогу, самій би мені було важко втілити цю ідею в життя. Щодо розповсюдження «Гарбузко», то традиційно, її купують мої рідні, близькі та знайомі, а також підписники в соцмережах. Беруть як для своїх дітей, так і на подарунок комусь. Купують як для школярів, так і для дошкільнят. Серед моїх найменших «читачів» є навіть півторарічні малюки – їм подобаються гарні ілюстрації казки, – поділилася співрозмовниця.
Розповіла Віталіна і про плани на майбутнє:
– Найближчим часом, до Дня Незалежності, планую презентувати свої книжечки на урочистій зустрічі «Просвіти». А ще, – торую стежку до співпраці з видавництвами. Мені хочеться залучити якесь до співпраці, аби видаватися не власними коштами, а за його рахунок. Та тенденція чомусь поки невтішна. Можу сказати з впевненістю на 100%, що вірші наші видавництв друкувати не хочуть. Навіть дитячі. Що досить дивно, адже дітям сама римована форма тексту якнайкраще підходить до сприйняття. Хто знає? Можливо поки не там шукаю… Але не полишаю надії на те. Отож щоденно веду листування із різноманітними видавництвами, – сказала авторка.
За словами Віталіни, творчість-творчістю, а професія все ж таки бере своє. Попереду її чекає новий навчальний рік, до якого вона ретельно готується, бо за літо встигла засумувати й за своїми учнями, й за школою та робочою атмосферою.
– Головне, аби всі були здорові, а випробування, що інколи готує нам доля, робили нас лише сильнішими та загартованішими. Якщо сприймати кризу або, скажімо, карантин, – як можливість зробити паузу та віднайти внутрішній ресурс, то й відчаю чи суму не буде. А буде лише прагнення йти далі… з новими силами! – з посмішкою підкреслила поетеса.
