Окрім Дня міста, 17 вересня відзначили своє професійне свято рятувальники – люди, робочі будні яких нерозривно пов’язані з ризиком та самопожертвою. Гасло, яким вони керуються: «Запобігти. Врятувати. Допомогти» – якнайкраще передає місію цієї нелегкої справи та є лейтмотивом для всіх працівників аварійно-рятувальних служб. З нагоди свята Приморка.City вирішила розповісти про нещодавні заходи, які проводили працівники Бердянського РУ ГУ ДСНС та ближче познайомитися з деякими представниками цієї героїчної професії.
Долучилися до проведення Дня міста
В рамках відзначення Дня народження Бердянська та 78-ї річниці визволення міста від нацистських загарбників, місцеві рятувальники провели громадську акцію.
– Всеукраїнська акція «Запобігти. Врятувати. Допомогти» завжди подобається як дітям, так і дорослим, адже під час її проведення кожен бажаючий має змогу відвідати виставку пожежно-рятувальної техніки, зазирнути всередину спецмашин, які є на озброєнні ДСНС, посидіти навіть за кермом. Крім того, завітати до консультаційного пункту та ознайомитися з корисною інформацією. Наймолодші відвідувачі можуть прийняти участь у цікавих конкурсах на нашій локації та у формі гри поглибити власні знання з теми пожежної безпеки, – розповів начальник Бердянського РУ ГУ ДСНС Андрій Мовчан.
Й справді, суботнього ранку біля майданчику з пожежною технікою та стендів рятувальників було чимало бердянців. Здебільшого – молоді та дітей. Цікавилися не тільки машинами, але й розглядали їхню «начинку», фотографувалися з рятівниками та цікавилися правилами безпеки в побуті й на вулиці. Також малеча залюбки прийняла участь у конкурсі малюнку на асфальті «ДСНС очима дітей».
Масштабні навчання в Бердянському порту
20 вересня бердянські рятувальники провели спеціальні об'єктові навчання з цивільного захисту в ДП «Бердянський морський торговельний порт».
Під час заходу було відпрацьовано взаємодію та досягнення злагодженості органів управління та сил цивільного захисту підприємства з підрозділами ДСНС у разі виникнення, локалізації, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
За легендою навчань, було відпрацьовано два сценарії розвитку подій. Згідно з першим – на вузлі зливу нафтопродуктів стався розлив пального на естакаді, що спричинило загорання, а з другим – при заправці навантажника на станції ГСМ виник розлив пального та сталося загорання, внаслідок чого робітник отримав опіки.
Як повідомили співробітники Бердянської ДСНС, навчання завжди проходять в режимі реал-тайм. Так, згідно з розкладом виїздів, в порт були направлені усі підрозділи рятувальників за підвищеним номером виклику та був об’явлений «Збір-аварія» усього особового складу другого пожежно-рятувального загону. Пожежні автомобілі були встановленні на вододжерела, а на захист резервуарів були подані водяні стволи та пінні на гасіння умовної пожежі. Потерпілому (за легендою), який приймав участь у ліквідації пожежі, була надана перша долікарняна допомога медичними працівниками підприємства. Умовні пожежі було ліквідовано у найкоротший термін завдяки професійним та злагодженим діям всіх служб цивільного захисту.
Призвані рятувати
З нагоди професійного свята наші журналісти вирішили ближче познайомитися з бердянськими рятувальниками одинадцятої пожежно-рятувальної частини та поспілкувалися з деякими з них.
Як повідомив начальник Бердянського РУ ГУ ДСНС Андрій Мовчан, всього одинадцята частина налічує 54 рятувальників. Серед них немало досвідчених фахівців – справжніх професіоналів, на рахунку яких сотні врятованих життів. Ці люди гордо несуть свою службу та є взірцями справжньої відданості обраній справі.
– Наші діти часто рівняються на фантастичних героїв, але для того, аби зустріти справжніх, не потрібно далеко ходити – ось вони, тут усі серед нас. Їхні робочі дні насичені усім – й підготовкою спецтехніки, відпрацюванням важливих задач та завдань, освоєнням теоретичної і практичної частин служби й, звісно, порятунком інших. Серед найкращих особистих якостей наших рятувальників – мужність, стійкість, витримка, готовність в будь-який час доби прийти на допомогу іншим, незалежно від погодних умов та пори року. Те, що для всіх інших є надзвичайною ситуацією, для нас – щоденна реалія життя, і ми всі сили кладемо задля того, аби справитися з нею в найкоротший термін, або ж ліквідувати її наслідки, – поділився Андрій Мовчан.
Серед його колег є рятувальники з багаторічним досвідом, які вже не уявляють власного життя без цієї нелегкої професії. 17 років тому на службу прийшли Євген Лютий та Олександр Антипов. В порятунку інших вони знайшли своє покликання та однаково визнають, що це – справа їхнього життя.
– Я прийшов в професію відразу після армії та жодного разу про це не пошкодував. Так, бути рятувальником – непросто. Це – щоденний виклик, який ти приймаєш, випробування, яке не маєш права не пройти, боротьба, до якої повинен бути готовий… Здебільшого люди уявляють нас як пожежників, але, окрім боротьби з вогнем, до наших обов’язків входить цілий спектр завдань: швидке реагування на інформацію про надзвичайну ситуацію, її моментальна оцінка, розгортання та проведення рятувальних робіт, визначення і ліквідація джерел руйнування, загоряння або вибуху, надання першої медичної і психологічної допомоги постраждалим та їхнім близьким, сприяння в вирішенні складних побутових питань (відкрити замок, що зламався, відчинити двері та підняти з підлоги чи транспортувати до карети швидкої медичної допомоги хвору людину, зняти з дерева дитину або тварину), ліквідація наслідків стихійних лих, техногенних катастроф і терактів і т.д. Отож, бути рятувальником – це ще й дуже відповідально! – розповів Євген Лютий.
За весь час в професії найбільше рятувальнику запам’ятався випадок, коли після стихійного лиха та підтоплення міста в 2007 році доводилося евакуювати мешканців приватного сектору з їхніх домівок на плотах.
– Ми працювали, довго перебуваючи по пояс в холодній воді, але через те, що рятували інших, цього ніби не відчували. І тільки потім, вже у частині нас, м’яко кажучи, «догнало». Я відігрівав ноги усілякими розтираннями та все одно ще довго перебував у стані переохолодження та не міг відігрітися. Тоді вперше зрозумів, що коли ти на службі, то про власний стан ніби й забуваєш…
На питання, чи замислювався колись про зміну роботи, співрозмовник з посмішкою відповів:
– Звісно, що ні! Моя робота – то моє життя, а мій колектив – то моя друга родина. Ми працюємо злагоджено, як один механізм, а також завжди підтримуємо один одного. До того ж, як не крути, це в мене в крові – допомагати іншим.
Розповів про те, чому обрав саме цю професію, й Олександр Антипов:
– Ми прийшли з Євгеном сюди працювати в один рік. Як і мій колега, я повністю відданий обраній справі, але хочу зазначити, що від нас залежить багато, але далеко не все. Рятувальники повинні завжди тісно співпрацювати з багатьма службами: медиками, правоохоронцями, водолазами, БМРЕМом, водоканалом, виконкомом та ін. В нас є чіткі інструкції, де прописані усі наші дії, їх ми й додержуємося, наприклад, не можемо зайти в палаючий будинок, допоки він не від’єднаний від електропостачання, тощо. Крім того, багато чого й залежить від людського фактору. Як показує досвід, опинившись в біді, громадяни часто намагаються самі з нею справитися, а коли це не виходить, то викликають рятувальників. Це – одна з найрозповсюдженіших помилок, яка, на жаль, призводить до негативних наслідків, – поділився рятувальник.
Також Олександр розповів і про традиції та прикмети серед своїх колег:
– Мало кому відомо, але в представників нашої професії є чимало своєрідних прикмет. Наприклад, молодого рятувальника обливають водою з рукава при ліквідації першої пожежі, також це роблять і коли рятувальник виходить на пенсію та відпрацьовує свою останню зміну. Заступаючи в караул, ми не чистимо взуття та бойовий одяг – це погана прикмета. А ще ніколи не прощаємося за руку, для цього в нас є свої жести, наприклад, можемо стукнутися кулаками…
Наприкінці розмови рятувальники привітали зі святом своїх колег та побажали усім «сухих рукавів». В свою чергу, наш колектив також приєднується до поздоровлень та бажає щастя, здоров’я, добра і якомога менше тривожних викликів!
