Родина сироварів Олени та Юрій Лубенських у березні виїхали з Бердянську та перебралися на Хмельниччину. Там вони продовжили сімейну справу і виробляють сири за європейськими та авторськими рецептами. Такі новини Бердянська повідомляє Приморка.City.
Родина сироварів взяла участь в проєкті «Економічна підтримка Східної України», де поділилися власним досвідом.
«Ставало все важче, так жити страшно»
«Ми прожили місяць в окупації. Спочатку ходили на проукраїнські мітинги, протестували, показували, що Бердянськ – це Україна. Але почалися арешти організаторів мітингів, переслідування бердянців за українську мову. Люди ховалися по підвалах, діти не вчилися, з продуктами ставало все важче, черги за хлібом були з 4-ї ранку. Готівки майже не лишилося у людей. Так жити страшно», – розповідає Олена Лубенська.
До війни родина багато подорожувала Європою та розвивала власний бізнес – сироварню на вогні. Ухваливши рішення про евакуацію, вони забрали й обладнання для сироваріння: мідний чан на 70 л, ножі для сиру, форми, закваски, ферменти, тканину.
Родина осіла у Полонному, що на Хмельниччині, і за підтримки однієї з їх підписниць розпочала роботу.
Від бринзи до твердих сирів
Зараз Олена Лубенська переробляє 60 л молока на день. «Дуже важливо, щоб для виробництва сиру було якісне місцеве молоко», – зауважує вона.
Виробляє переважно м’які сири: бринзу, халумі, лабне, сирні кульки, які продає місцевим жителям і через соціальні мережі. Саме такі сири швидкого приготування просять замовники. Хоча раніше Лубенські варили сири тривалого зберігання: з білою пліснявою, скоринкою.
«Це великий відкат назад – наче з 11-го класу знову йдеш у перший. Ми робили тверді сири, за кілька років навчилися багатьох секретів, до нас уже зверталися європейські сировари за порадами», - каже вона.
Нещодавно родина разом із волонтерами відвозила свій сир і безплатно роздавала до зруйнованих після окупації Ірпеня та Горенки.
«Майже два тижні ми робили сир, щоб повезти на Київщину. Гроші на молоко перерахували наші постійні клієнти», – розповідає Олена Лубенська.
Вона вірить, що обов’язково повернеться до українського Бердянська, а на новому місці продовжить працювати філія її сироварні.
