Зібрали контакти перевізників, та практичні поради від бердянців, які виїхали з окупованої території
Майже два місяці немає офіційних «зелених коридорів». Проте, за офіційними даними Запорізької ОВА, щодня до обласного центру прибуває щонайменше 1000 мешканців з тимчасово окупованих територій Запорізької та Херсонської областей.
Зібрали в матеріалі, які існують варіанти виїзду з Бердянська, а також розповіді бердянців про їх досвід евакуації.
Колонна на Запоріжжя, що чекає пропуску під Василівкою
З березня у тимчасово окупованому місті налагоджена робота перевізників, які виконують рейси на підконтрольну Україні територію. Знайти їх можна, зокрема, у Viber-спільноті "Колонна на Запорожье"
Скільки коштує виїзд
Оскільки, почастішали випадки шахрайства, у соціальних мережах попросили бердянців поділитися контактами надійних перевізників:
- 050160 29 47 вайбер
- +7 990 026 42 47
- Мерседес АР8664ЕТ
- 0505928309 - Сергій
- +380 66 379 3577
- +79900258147
- 0 (99) 266 49 45
- +79900246957 Вайбер и Вотсапп +380500686881
- 0669468067 Наталья,
- 0961967965 Вадик( писати на Вайбер, якщо не відповідатимуть)
- 0955506170 Вадим
- 0683439090 Іван
Однак, послуги евакуації з Бердянська не з дешевих. Якщо в квітні вартість одного місця була від 1000 до 2000 гривень, то зараз ціна складає не менше 5000-8000 грн. Хоча іноді з'являються пропозиціїї доїхати і за 2000.
Як виїхати безкоштовно
Більшість бердянців, яким пощастило виїхати з окупації, радять звертатися до волонтерської організації PROJECT DYNAMO, яка надає безкоштовну допомогу з виїздом.
Сторінка Динамо project в Instagram
Телефон: 0 (68) 840 95 10
Євген Атоженко разом із мамою нещодавно виїжджали з тимчасово окупованого Бердянська саме з PROJECT DYNAMO і бердянець розповів свою історію:l. Орфографію та пунктуацію автору збережено.
«Пытался выехать недели три. Давали вроде номера норм людей и недорого ( на тот момент - середина апреля , 2000грн/чел - было очень дёшево). Светы, Володи разные... Да и в Вайбере этих номеров прям пачкой выставляли. Но уже были перебои со связью и уже на Васильевке держали по несколько дней. Поэтому уехать было проблематично.
Я прождал в тупую 2-3 недели. Цены за одного человека уже ломили и по 700 баксов/чел, но средняя была 5000. Так сами люди в группах писали ( такой свой личный максимум устанавливали)
Групп в Вайбере по перевозкам в ЗП лично у меня было 3-4. И вот в субботу днём я наобум написал в одну (КОЛОННА НА ЗАПОРОЖЬЕ называется), что мол нужно 2места на след неделю : неслуживший, 34 года и мать-инвалид. Цена 2000 грн/чел .В течении 15мин мне сама админ группы написала, что есть вариант выехать ЗАВТРА и бесплатно. По ее просьбе скинул ей свой паспорт и мамы, фотки тату. Но показалось странным то, что скинуть доки нужно было, и она к тому же сказала, о нашем разговоре никому не рассказывать!!! Я уже себе накрутил, что может нас и в Россию вывезут. Подозрительно казалось .Но в течении часа она ответила, что мы в списках. Дала мой номер куратору поездки Петру. Он меня вечером набрал и сказал, что с утра в 06.15 за нами заедет спринтер. А так сбор был на ЖД. Колонна была из 5 спринтеров. Пролетели 13-14 постов на ура. Высаживали для осмотра нас мужиков за всю дорогу всего 2 раза. Ну это был чисто фарт. Или день такой, или смена. Дорога шла так гладко, что думали вечером к 5 часам уже будем в ЗП. Но...И тут перед Васильевкой ( но не с той стороны, как через Токмак, где АТБ и "тарелка"), если ехать со стороны Мелитополя и дальше ближе к Днепрорудному, на блокпосту возле села Михайловка ( но это неточно) СТОП на 2,5 дня.Мы были 136 по счету.Люди впереди стояли уже по 3е суток, на улице жара. Все обочины "заминированы" продуктами жизнедеятельности человека. В спринтерах в пустых неудобно ехать в мирное время до ЗП, а тут все битком в сумках и людях. И в них ещё спать 2 ночи, 3 дня. И ладно бы были только молодые люди, так кругом пенсионеры, инвалиды, беременные , груднички. Треш. Нас правда сразу в курс ввели, что в дорогу, на всяк випадок, нужно взять еды и воды из расчета минимум на 3 дня...Но, в принципе, дагестанцы пропускали в село в магазины, давали кипяток и разрешали воду набирать. Некоторые даже ходили в село ночевать. Я там тоже подсуетился, нашел человека, и мы с нашей колонны отправили 10человек ( мам с детьми и пенсионеров) в село ночевать. Они хоть поспали норм, помылись и поели. Бесплатно. Люди некоторые безвозмездно соглашались к себе принимать.И вот в обед третьего дня все также было без продвижения (говорили, что была то ли переброска войск, то ли ужесточившиеся бои возле нас - Орехово и тд) и мы готовились ещё одну ночь оставаться, и тут около 5 вечера кипиш. Все по машинам. Начали пропускать. Но пропускали только тех, где были дети до 2х лет. Мы колонной вперёд. Нас не пропускают. Крики. Чуть до драки не дошло. Но нас выпустили ( может Петя и заплатил что-то, но до этого даги отказывались от взяток). Оставалась Васильевка. Там пугали, что остались самые тяжёлые блокпосты, где чечены и фсбшники. То есть полный досмотр, и допрос. Но и тут фарт. Вообще ниче не трогали и не проверяли. Пролетели "тарелку" на ура. Впереди оставалось 2 русских поста
Чуток тревожно, но в преддверии уже наших. Эти тоже легко прошли. И вот серая зона. Мы несёмся 120-140км/ч. Уже где-то к 8 вечера( проезд открыли с 5 до 8, мы были предпоследней десяткой машин) и вдали виднеются силуэты людей и пост. Подъезжаем. Тормозим. Подходит солдат " Доброго вечера Вам")))И моментом весь автобус улыбок и слез! МИ Раді вас бачити.Давно так не ждал украинского)))»
Деяким пасажирам доводилося проводити під Василівкою кілька днів
Як приготуватися до виїзду
Незважаючи на складнощі, люди щодня намагаються виїхати і на власному автотранспорті.
— Нам твердили на блокпостах оккупанты: "Куда вы едете? В Запорожье? Зачем? С ним скоро будет тоже, что с Мариуполем!"
Слушали, сцепив зубы, забирали документы, и упрямо ехали на северо-запад, — написала у Facebook журналістка та викладачка ЦДЮТ Анжеліка Бабич, — В Запорожье заезжали колонной из семидесяти машин из Бердянска, Мелитополя, Мариуполя. Из рассказов других людей, выбравшихся из оккупации, мы знали, что нас будет встречать полиция с флагами, в сопровождении которой попадем в центр помощи - так и произошло.
У Запоріжжі
Про свій досвід евакуації розповіла і депутатка Бердянської міської ради, лікар Ксенія Буханова:
— Були блокпости, їх було порядку 14-ти. Це були черги. У мене в автівці була я та ще моя колега та кіт. Може через це до нас було менше уваги, а більше звертали увагу на водіїв-чоловіків. Але це був певний стрес, який займає дорога з шостої ранку до першої години дня, коли ти чуєш, наприклад, на одному з останніх їхніх блокпостів у Пологах «товарищі» що робили? Уявіть: міст над залізною дорогою, перед яким стоять блокпости, і дуже-дуже багато автівок, які рухаються дуже-дуже повільно. А під мостом стоїть танк, один солдат стоїть з біноклем – наводить, і вони над тобою стріляють. Тобто, спеціально прикриваючись людьми вони стріляли. А потім перший український блокпост. Я ніколи не думала, що в середині мене може бути якась зажатість така, бо я досить емоційна, а тут всередині якийсь ком був незрозумілий, який стримував мені подих. І коли ми проїжджали наш перший блокпост, і бачили наших хлопців – це таке щастя. Мені коли розповідали про таке люди, які виїздили, що коли потрапляєш на контрольовану Україною територію, то тобі навіть дихати легше – я не вірила. Я думала – це метафора. Але на справді воно так і є. Ти проїжджаєш перший український блокпост, і чуєш свою мову – це так захоплює, така любов просинається! Так зробити бандерівців із бердянців, яким в принципі навіть важко розмовляти українською мовою, спромігся лише «руський мір», - резюмує пані Буханова.
Який би варіант виїзду з тимчасово окупованого Бердянська ви не обрали, задля власної безпеки приділіть увагу телефонам та гаджетам, адже окупанти завжди їх перевіряють ретельно.
— Телеграм краще видалити, залишити вайбер. Тому що якщо буде повністю порожній телефон, це також приверне увагу, і вас почнуть змушувати відновлювати додатки, аби перевірити. Наприклад, я видалив фейсбук месенджер, залишив тільки вайбер та пошту», – рекомендує журналіст Сергій Старушко, який виїжджав 11 квітня.
Телефон краще не вимикати. Тому що окупанти або заберуть його собі, або можуть людину забрати і сказати: «Поки не ввімкнеш телефон і не покажеш що там, ніхто не буде рухатися». Є й такі випадки.
— Я близько трьох днів присвятив тому, щоб підготувати свій телефон до перевірки. Щовечора сидів і чистив історію в браузері, залазив у найвіддаленіші куточки налаштувань телефону, аби повністю повидаляти все. Але треба робити все з розумом. Бо якщо у вас буде голий телефон без жодних додатків – це також може привернути увагу. Тим паче зараз є інформація, що на шляху з Бердянська до Запоріжжя окупанти стоять із планшетами, списками, шукають людину у фейсбуці, перевіряють її сторінку, – каже Сергій.
Необхідно почистити свою стрічку в соцмережах. Якщо ваш профіль буде закритий, вас все одно можуть змусити його відкрити. Тому краще приділити цьому час і все проукраїнське дуже уважно повидаляти.
Через Крим
Є й інший варіант виїзду з Бердянську - через Мелітополь до Криму. Багато мешканців тимчасово окупованих територій обирають його, як більш безпечний. Часто люди прямують далі до Грузії, а звідти до Європи
Є і ті, хто залишаються на півострові, чекаючи на «кращі часи» для повернення додому. Але і цей шлях відносно безпечний. Є ризик потрапити до фільтраційного табору, або в полон до рашистів. Тим не менше, ось кілька перевірених контактів таких перевізників:
+380502250883
+79900236647
+380990219373
Вулиці Бердянська у перші місяці окупації
Тікати з окупації, або залишатися - кожен вирішує сам. Але ті, хто виїхав на підконтрольну Україні територію в один голос кажуть, що «тут зразу дихається легше».
