Стійкість, незламність та стальний характер – так можна описати заклад, який відкрили у Києві переселенці з тимчасово окупованого Бердянська
Через окупацію Бердянська російськими загарбниками, багато мешканців міста втратили роботу та власний дім. Наразі бердянці розкидані по всій країні, де вимушені починати свій шлях від початку. Один з місцевих підприємців мав бізнес в Бердянську, у який вклав 15 років невпинної праці. Після захоплення міста росіянами, він не здався та відкрив заклад у центрі Києва, куди запросив на роботу своїх співвітчизників. Тепер за баром на Майдані Незалежності зустрічаються люди, яких об’єднує не тільки курортне місто, але й одна мета на всіх – перемога та звільнення рідного Бердянська.
Почати нове життя з «Характерниками»
До війни засновник бару «Характерники» Іван Карауланов у Бердянську мав заклад на Приморській площі. Через окупацію міста, він втратив бізнес, проте не втратив сил для боротьби. Саме тому підприємець вирішив відкрити новий заклад, який нагадував би про домівку. Більш того, це місце мало стати осередком бердянців, де можна зустрітися з друзями та поринути у спогади про рідний край.
Іван Карауланов
- Спочатку мета створення бару полягала в тому, щоб зібрати команду саме з Бердянська. Зараз дуже непростий час, багато хто втратив заробіток через війну. І мені хотілося підтримати своїх співвітчизників. До того ж хотілося просто спілкуватися з усіма, відкрити хаб, куди бердянці могли б приходити, зустрічатися, створювати нові спільні спогади, – розповідає Іван. – Це місце, де люди з одного міста можуть зустрітися та щось обговорити. І нам вдалося відкрити такий собі бердянський хаб у Києві.
Наразі в проекті працює 14 людей. 95% персоналу – це переселенці з Бердянська, які продовжують розвивати культуру та традиції міста навіть за його межами:
- Ми всі раніше працювали у сфері громадського харчування, знаємо один одного вже давно. Це ніби грати на одному полі – ми товаришували та завжди підтримували зв'язок. Наприклад, коли у мене були вихідні, я міг завітати до цих хлопців у заклад, щоб відпочити. Так само і вони, у свої вихідні, приходили до мене. Ми завжди були за однією барною стійкою, тільки з різних боків.
Бар з бердянським корінням, як його називають у Києві, надав чудову можливість для мешканців окупованого Бердянська продовжувати свою діяльність та мати стабільний заробіток. Бо більшість людей, які покинули свою домівку, їхали у невідомість, без якихось конкретних планів на подальше життя.
Наприклад, Микола Зубко за 10 днів до війни тільки повернувся до Бердянська з-за кордону. 24 лютого він мав йти на співбесіду, але планам не судилося здійснитись. Кілька місяців хлопець провів в окупації, і тільки на початку червня йому таки вдалося виїхати.
- Коли виїжджав з Бердянська, у мене було тільки місце, де можна було пожити перший час, бо в Києві мешкають брати. Вже в столиці зустрівся з нашим барменом, який запропонував поспілкуватися із власниками закладу. Так я почав працювати старшим офіціантом у барі з бердянським вайбом. У місці, де я почуваю себе, наче вдома, – поділився Микола.
Керівник бару Віктор Бахарєв понад два роки працював директором закладу «Resto-Pub Katran», але через окупацію втратив роботу та мусив виїхати з рідного міста:
Віктор Бахарєв
- Виїхали з дружиною 10 квітня. Брали напрямок одразу до Києва, тому що тут є друзі та знайомі. Виїжджали через Пологи до Запоріжжя, потім Дніпро і звідти до столиці. Головний план був – це просто виїхати, а далі як буде. На той час роботи у Києві майже не було, тому ми шукали різні варіанти, – згадує Віктор. – Коли надійшла пропозиція відкрити заклад від бердянців для бердянців, і не тільки, я відкинув усі інші варіанти і погодився на цю авантюру.
Заклад подарував чудову можливість бердянцям почати нове життя та вийти із зони комфорту. Власники розглядають можливість створення ще одного схожого проекту, щоб надати більше робочих місць для переселенців з Бердянська.
Тут магія, перевтілення та справжні зілля
Спочатку замість бару мала бути кальянна. Бо власник закладу в Бердянську тривалий час мав бізнес саме в цій сфері, він навіть не замислювався над іншими варіантами.
Коли Іван тільки приїхав до Києва, деякий час працював просто рядовим кальянником, аби заробляти на життя. Але потім вирішив, що треба рушити далі. Він почав збирати команду, шукати приміщення, і зрозумів, що сфера громадського харчування буде кращим варіантом за кальянну.
Назва закладу обрана не випадково. Характерниками називали запорізьких козаків, захисників України, які отримали відображення в українському фольклорі. Вважається, що вони володіли магічними силами і могли приймати подобу тварин, а також зачаровувати зброю.
- Назва «Характерники» – це відсилка до нашого рідного краю. Також це влучна гра слів, яка може описати незламний дух наших співвітчизників. Це і про людей, які виїжджали з Бердянська, залишивши все в рідному місті, просто з рюкзаками за спиною, – каже власник. – Створити такий проект на Майдані Незалежності, в самому центрі Києва – це щось. Тому характерники – це саме про нас, про те, що суто на характері ми вивезли створення цього проекту.
Інтер’єр та кухня закладу навіює спогади про курортне місто на березі Азовського моря. Тут є навіть зменшена копія пам’ятника бичку-годувальнику. Стіни бару прикрашені фото із зображеннями Бердянська, а також плакатами із символами міста. Деякі коктейлі подаються з маленьким гербом Бердянська на фоні прапора України.
- Ми додаємо до нашої кухні навіть магію зілляваріння та готуємо козацькі настоянки. До авторських коктейлів додаємо спеції та трави. Ми не обмеженні в плані кухні, тому можемо фантазувати. Окрім того, ми робимо маленькі пасхалки, які заховані і на барі, і в інтер’єрі. Хто уважний, той обов’язково помітить багато деталей, пов’язаних саме з Бердянськом, – додав Іван.
Головне – це люди
Бердянці дуже часто навідуються до бару. Власники згадують, що бум відвідувачів припав на 17 вересня, коли в Бердянську відзначають День звільнення міста від німецько-фашистських загарбників. Тоді всі об’єдналися в одному закладі, щоб разом відсвяткувати День міста.
- В той день у нас було понад 150 чоловік, і це все бердянці. Ми навіть не могли всіх умістити в закладі. Хлопці не встигали, і я вийшов з ними за барну стійку. Зазвичай у нас стоїть три людини за баром, але в той день нас було п’ятеро, – згадує Іван. – Ми дуже круто відзначили День міста. Ти виходиш на вулицю, бачиш знайомі обличчя, чуєш спільні розмови – і в такі моменти не розумієш, де знаходишся. Було враження, ніби ти дійсно десь на Приморській площі у час-пік.
Вечірка на честь Дня міста 17 вересня
До речі, родзинкою закладу, його співробітники вважають саме людей. Людей, які тут працюють, людей, які просто навідуються до бару, щоб відпочити:
- Люди задають атмосферу, люди приходять сюди за спілкуванням та гарним настроєм, а потім вже все інше, – додав Віктор Бахарєв. – Окрім того, у нас експериментальна кухня, класичні і авторські коктейлі, тому кожен зможе знайти тут щось для себе. Є ще багато ідей, які ми будемо потроху втілювати, щоб передати атмосферу нашого рідного міста.
