Олександр евакуював людей із різних міст, але найбільш йому запам'яталася поїздка до Бердянська, яка тривала кілька діб
Дніпрянин Олександр довгий час працював водієм на міському автобусному маршруті. Спочатку він війни возив гуманітарну допомогу, евакуював людей, а тепер – із зброєю в руках захищає рідну землю. Він евакуював людей із різних міст, але найбільш йому запаміяталася поїздка до Бердянсбка, яка тривала кілька діб
Його історію розповідає «Наше місто» з посиланням на департамент транспорту.
Людей з окупованого Бердянська вивозили водії-добровольці
Чоловік їздив і на Херсонщину, і на Харківщину, і на Донеччину, і на Сумщину. Разом з колегами-водіями бував на нулі та під прицілом зброї, двічі вибирався з оточення. Та найсильніше в пам’яті закарбувалася велика евакуація з-під Бердянська, в якій він брав участь в березні 2022 року.
«Кажу хлопцям: «Їдемо на окуповану територію. Я не знаю, як себе поведуть орки, що вони будуть робити. Можуть бути провокації. Хочете – їдьте, не хочете – ні». Всі сказали, що поїдуть. Зібралася велика колона – з різних автопідприємств.
Окупанти обшукували транспорт на кожному блокпосту, а заразом – крали солярку з бензовоза та їжу з пакунків з гуманітарною допомогою. Із усіма цими зупинками до Бердянська добиралися півтори доби. Тільки-но під’їхали до міста, побачили у порту стовп диму – наші захисники влучили в десантний корабель окупантів. Я зрозумів, що це надовго.
Палаючий "Саратов" у порту Бердянська
-Ледве домовилися, аби ми перевантажили гуманітарну допомогу в швидкі, щоб вони заїхали в Бердянськ та вивантажили елементарне – дитяче харчування, підгузки, медикаменти. Коли кинули клич, що стоїть колона перед містом, вийшло стільки людей! Їм було все одно, що їх можуть розстріляти. Вони пішки до нас йшли зо 3-4 кілометри, все – аби виїхати. Ми намагалися забрати по максимуму. Тоді було близько 50 автобусів, на них ми вивезли десь 3,5 тисячі людей», – розповідає водій.
Колона евакуаційних автобусів
На зворотному шляху окупанти знов влаштували терор – через обшуки на кожному блокпосту колона стояла по кілька годин. А коли доїхала до Василівки, застрягла там на 2 доби – без їжі та води. В кожному автобусі – десятки людей, серед них – матусі з немовлятами.
«Коли вже проїхали Василівку, було приємно їхати через наші блокпості. Співробітники поліції бачили нас і плакали», – каже Олександр.
Події, про які розповідає водій Олександр, досі згадують бердянці, які в той час залишалися в місті.
Це були одні з найбільш драматичних та складних днів. Окупанти заборонили проїзд евакуаційних колон до міста та з того часу дозволяли посадку лише на кільці в Азовському. Через те що всіма силами глушили зв’язок біженці з Маріуполя та мешканці Бердянська не могли оперативно дізнатися про час відправлення автобусів та дістатися до місця посадки. Гуманітарну допомогу, яка прямувала у місто окупанти відбирали по дорозі. До того ж після підриву українськими силами корабля “Саратов” окупанти дедалі посилювали репресії. А евакуаційні колони на блокпосту під Василівкою стали тримати по кілька діб, аби прикритися цивільними як живим щитом.
Ми вдячні всім хто допомагав бердянцям пережити ті страшні дні: шукав та привозив їжу, ліки, забезпечував роботу міських служб, лікував та вивозив людей. І всім, хто робить це зараз! А сміливому водієві Олександру ми бажаємо повернутися з перемогою до його рідного Дніпра!
