Ми звикли, що статус «діти війни» відноситься до наших батьків, або бабусь-дідусів, які були дітьми під час Другої світової, але сьогодні, коли Україна другий рік протистоїть російському агресорові, всі наші діти вже стали дітьми війни, без жодних лапок. І серед них особливо вирізняються ті, чиє дитинство проходить в окупації.
"Якщо дитина починає ставити незручні питання, її починають відкрито залякувати"
Юні бердянці, що з різних причин залишилися в тимчасово окупованому місті, стали для російських загарбників не дітьми, про яких потрібно піклуватися, а «матеріалом» для вирощування бездумного стада, начиненого гаслами та ненавистю до своєї батьківщини, «поголів'ям», яке має йти туди, куди заганяють.
– Все побудовано на тому, що дитина не має права на свою думку, – розповідає мешканка Бердянська, мама школяра, – якщо дитина починає ставити незручні питання, її починають відкрито залякувати. А на батьків у цьому випадку чекає окрема розмова.
Росіяни перетворили школи на ТОТ в пропагандистські осередки, в яких створені «молодіжні» та мілітаристичні рухи, вступ до яких фактично примусовий. Така політика направлена на знищення самоідентифікації цілого покоління українців, що є типовим геноцидом.
В школі №10 ( Гімназія №2) влаштували зустріч учнів з російськими військовими та демонстрацію військової техніки окупантівФото: Закритий телеграм-канал школи
Чого варті лише листи «російським воїнам-визволителям»! Фактично дітей змушують писати листи подяки вбивцям українців!
– І як може дитячий мозок упоратися із цим внутрішнім конфліктом?! – пише мешканка Бердянська. – Добре, якщо дитина вже в тому віці, коли вона здатна зрозуміти, що відбувається і поводитися адекватно, розуміючи, що цей фарс треба просто пережити, дочекатися повернення України. Але багато дітей ще маленькі, вони тільки почали по-справжньому усвідомлювати, що таке бути українцем, тільки почали розуміти свою культуру, і раптом приходять ці «вчителі», які кажуть, що немає ніякої України, є лише нацисти, а ми всі «великий російський народ»…
На батьків окупаційна влада чинить колосальний тиск, вимагаючи, щоб вони віддавали дітей до шкіл, періодично проводяться рейди з метою виявлення дітей, які навчаються онлайн в українських школах. У будь-який час дня та ночі у ваші двері можуть подзвонити озброєні люди та поцікавитися, чи є у вас діти, де вони навчаються та перевірити ваші гаджети на наявність програм для онлайн-навчання з усіма наслідками.
Збір продуктів хорчцвання та листи рвосійським окупантам в одній зі школ міста
Батьки не знають, як пояснити дитині, що відбувається щоб не наражати на небезпеку
Якщо на початку окупації батьки бердянських дітей чинили опір, не віддаючи їх у російські школи, нині їх так залякали штрафами, погрозами позбавлення батьківських прав, депортацією, підвалами, що більшість змушені були змиритися.
У них серце обливається кров'ю, коли вони щоранку відправляють до школи своїх дітей, де їх змушують марширувати під прапорами ворога, вчити гімн радянського союзу, писати листи вбивцям і співати «пусть всегда будет солнце».
- Я, коли почула це «пусть всегда будет солнце», мало не розплакалася, - зізнається мама бердянського школяра, - це ж верх цинізму!
Багато батьків розгублені, тому що не знають, як правильно пояснити дитині, що відбувається. Якщо пояснювати все як дорослому, то можна накликати на дитину неприємності, адже діти не шпигуни і не розвідники, вони не завжди зможуть приховати свої почуття та думки. З іншого боку, психіка дитини, її світосприйняття настільки податливі, що якщо дозволити російським «педагогам» ліпити з дитини те, що їм потрібно, то потім доведеться докласти чимало зусиль, щоб вибрати з дитячих голів все навалене туди сміття.
– Я спочатку намагалася щось дочці пояснювати, – зізнається мешканка Бердянська, – щоб вона не приймала близько до серця те, чого навчають у цих школах. Але діти наші так виховані, що вчитель для них авторитет, його треба слухати, йому можна вірити, і раптом вчитель каже всяку брехню, про Україну, про наших воїнів… Потім я вирішила, хай іде, як іде, головне зараз вижити, а потім , коли прийдуть ЗСУ, коли Бердянськ знову стане вільним, ми все надолужимо. Хоча я розумію, що наші діти вже ніколи не будуть колишніми.
Захід у захопленому дитячому центрі "Червона гвоздика"
Усі заходи, які проводять рашисти для дітей в окупованому місті, не тягнуть навіть на слабку подобу дитячих свят України. Всі вони мають пропагандистський характер і проводяться зовсім не для того, щоб приносити радість дітям.
– Ми з дітьми згадуємо, які свята були у нас до війни, – розповідають бердянці, – цілий день грала музика, виступали дитячі колективи, які виконували те, що самі захотіли, а не те, що їм хтось нав'язав, проводилися ігри, ласували безкоштовним морозивом, стрибали на безкоштовних батутах. А скільки різноманітних майстер-класів! Дітлахи до кінця дня святкували, а потім приходили і падали, втомлені, але дуже задоволені і переповнені позитивними емоціями. Те, що зараз проводять окупанти – це ганьба, якісь радянські пісні, все російське, все чуже. Годинка музика пограє і все – по домівках.
Більшість дітей, особливо старші діти, добре пам'ятають, якими були свята і яким було навчання в школі до війни, і чудово бачать цю різницю. Вони дуже добре розуміють, що відбувається, вони «кивають» окупантам, а самі чекають на повернення рідної України. І окупантам та колаборантам це напевне зрозуміло, тому вони і бісяться та вигадують якісь нові засоби впливу.
Захід у захопленій школі №2. На фото директор школи Лариса Чертищева, якій було оголошено підозру у колабораційній діяльності
- При цьому бардаку і «засірці» мозку, не треба недооцінювати наших дітей. – Пише мама бердянського школяра. - Вони не піддаються на все це "зомбування", вони часом бувають такі проникливі, що мурашки по шкірі. Як та дівчинка, яка на марення вчителя-колаборанта про те, що «ми все один русский народ» відповіла: «Я не хочу бути росіянкою, бо росіяни стріляють по Україні»…
Буває, що до промивання мізків вчителями-колаборантами додаються проблеми в сім'ї, коли тато та мама чекають на Україну, а бабуся за «руzzкий мир» і говорить приблизно те саме, що кажуть у школі. Дитина в такому разі змушена стати на чийсь бік, зробити вибір, що через вік і ситуацію буває складно.
Як би там не було, всі наші діти, які опинилися в окупації, і маленькі, і великі, перебуваючи в тій атмосфері, яку створюють окупанти, дуже відрізняються від своїх однолітків на вільній території України. На їхню психіку тисне невпевненість і безсилля перед тим, що відбувається, постійний страх залишитися без батьків (адже багато дітей розуміють, що за сказане в серцях слово правди, тата чи маму можуть забрати у підвал), бути вивезеними невідомо куди в чужу ворожу країну… Такі речі не проходять безслідно навіть для дорослих, не кажучи вже про незміцнілий дух дитини.
– Все це роблять із нашими дітьми «асвабадители», які «асвабадили» наших дітей не лише від мирного життя, а й від права бути вільними. – Каже бердянська мама. – Ми ніколи їм цього не вибачимо. Ніколи.
Школа після деокупації
Бердянські освітяни знають, якого тиску зазнають родини на окупованих територій від батьків та дітей, які залишаються в Бердянську та продовжують займатися онлайн в українськтх школах. Підтримуючи учнів, педагоги вже зараз готуються до роботи після деокупації. Школу та вчителів чекають серйозні виклики, адже їм доведеться працювати з дітьми, які пережили травму. Такого досвіду в бердянських вчителів ще не було, али вони сподіваються знайти правильні шляхи.
Керівник Бердянського відділу освіти Тетяна Фурманова:
Тетяна Фурманова
Ми розуміємо, що наші діти зараз проходять надважкі випробування - жити з ворогом. Вони вчаться в умовах тотальної пропаганди та тиску. Ми розуміємо, що багато з них не мали вибору та їх змушували йти до окупаційних шкіл. Тому вже зараз ми активно працюємо над програмою адаптації наших учнів. Ми будемо боротись за свідомість кожної дитини. Це наші українські діти, і вони не винні у тому, що ворог прийшов до них додому.
Це буде важкий процес. Після деокупації дітей треба буде навчати в одному класі, як тих, кого змушували кожного дня співати гімн країни-ворога, так й тих, хто пережив війну під тривогами та вибухами. Цей складний шлях доведеться пройти нам усім.
Дуже багато дійсно кваліфікованих фахівців виїхали з окупації. Вони продовжують навчати дітей. А є й ті, хто або за переконаннями, або за гроші пішли працювати на ворога. На жаль, чи на щастя здебільшого це не ті хто користувався повагою учнів, батьків або колег.
Ми впевнені, що усі викладачі-зрадники будуть відповідати за свої дії перед законом. Те що вони зараз роблять з нашими дітьми, та на що йдуть задля того, щоб догодити окупанти - не має строків давності та за це не буде прощення.
Треба зазначити, що ми стійко тримаємо освітній фронт, розуміємо своє призначення та відповідальність. Діти, які знаходяться в окупації НАШІ діти! Ми готові до викликів часу, до роботи в деокупаційний період. Впевнені, що всі разом, за підтримки нашої, незалежної Держави відтворемо Український освітній простір на теренах звільненого, вільного Бердянська!
Директор ЗЗСО 11 Максим Міщенко:
Максим Міщенко
Після деокупації суспільство стиснеться з численними викликами, включаючи відновлення нормального спілкування та встановлення відносин між дітьми, які не перебували на тимчасово окупованій території, і дітьми, які не змогли її покинути через різні причини. Діти повернуться занадто емоційними додому до дітей, на яких тиснула окупаційна влада. Тому вважаю, що організація тренінгів для вчителів може виявитися корисним і ефективним кроком для покращення взаєморозуміння та спілкування між двома групами дітей.
По-перше, вчителі повинні отримати розуміння соціокультурних реалій, з якими зіткнулися діти на тимчасово окупованій території, а також врахувати особливості їхньої ситуації. Тренінги можуть надати педагогам навички з розуміння та керування емоціями, а також методи підтримки дітей, які можуть мати посттравматичний стресовий розлад.
По-друге, вчителям слід навчитися використовувати диференційований підхід до навчання та виховання, враховуючи індивідуальні потреби та особливості кожної дитини. Це може включати різні методи навчання, організацію групової роботи та індивідуальні консультації. Запровадження таких тренінгів допоможе вчителям отримати необхідні знання та навички для побудови ефективного спілкування з дітьми, які перебували в різних умовах під час війни. Це забезпечить емоційно безпечне навчальне середовище, сприятиме інтеграції та зміцненню взаєморозуміння між дітьми, а також сприятиме їхньому психологічному та соціальному благополуччю.
Директор ЗЗСО № 7 Юрій Білай:
Юрій Білай
З зими окупанти взялися знищувати українську ідентичність через мілітаризацію освіти. Ці покидьки разом з колаборантами ведуть пропаганду серед старшокласників про службу в лавах російських збройних сил. Серед наших дітей намагаються формувати уявлення про «справедливість» російської окупації, приводячи недолугі історичні факти та аналогії. Усі створені росіянами в місті «громадські дитячі організації» це лише пропаганда рашизму і все.
Постійне «вбивання» в голови дітей таких наративів в освіті матиме наслідки й у середньостроковій, і у довгостроковій перспективі. Ми, як вчителі, маємо бути готові до довготривалої педагогічної реабілітації таких дітей, які пройшли по суті моральне насилля колаборантами та так званими вчителями…
«Матеріал створено в рамках проєкту «Життя війни» за підтримки ГО «Лабораторії журналістики суспільного інтересу та IWM».
