«Мамо, другого такого разу я не переживу» – сказав бердянець Даміан Омельяненко своїй мамі Тетяні, коли його вперше затримали росіяни.
Це зізнання молодого хлопця так схоже на слова вбитого рашистами Тиграна Оганнісяна свої матері після виходу з російської катівні...
Через татуювання звинувачували у націоналізмі
Днями пропагандисти повідомили про завершення розслідування стосовно Даміана Омельяненка, Артура Шашенка та Олексія Макаренка, яких звинувачують у нібито скоєних «терактах» проти трьох представників окупаційної влади. Росіяни сфабрикували чергову справу проти цивільних та хочуть засудити невинних людей. Рідним полонених не надають жодної інформації щодо долі звинувачених бердянців. Підозри в терористичній діяльності окупанти шиють і Тетяні.
Про те, як окупанти фабрикують справи проти українців та що роблять із затриманими в полоні, - Тетяна Омельяненко розповіла в інтерв’ю Приморка.city.
Тетяна Омельяненко
Тетяна перебувала у Польщі ще до початку повномасштабного вторгнення. Туди жінка відправилась на заробітки, щоб забезпечити здобуття Даміаном вищої освіти. Хлопець навчався в Харківському національному університеті Повітряних сил ім. І. Кожедуба. Після проходження строкової служби, він повернувся до Бердянська.
Після окупації міста, Тетяна спілкувалася з сином щодня. Іноді вони зв’язувалися по кілька разів на добу. Даміан порівнював життя в окупації з концтабором – відсутність свободи слова, обмеження у пересуванні, постійні перевірки на вулицях.
Вперше 22-річного Даміана затримали 24 травня 2022 року. Тоді його тримали у катівнях російських терористів протягом місяця. За що його затримали – невідомо.
- Я тоді довго не могла додзвонитися до Даміана, і почала обдзвонювати його знайомих. Так я зв’язалася з його другом. Він повідомив, що Даміана забрали просто з вулиці. Моя мама, вона і досі в окупації, ходила до поліції. Їй нічого довго не говорили. Люди бачили, як його забрали, але їй вони (окупаційні правоохоронні органи) нічого не говорили, – розповідає Тетяна.
Пізніше на одному з пропагандистських каналів вийшов сюжет про відновлення роботи так званого «военного комиссариата» у Бердянську на базі місцевого військкомату. Там окупанти нібито виявили дані українських військових, які брали участь в АТО. Таким чином вони начебто і вийшли на Даміана. Пропагандисти називають його членом націоналістичного угрупування, про що, за їх словами, свідчать татуювання на тілі хлопця.
Окуканти заявили, що затримали Даміана після того як виявили його дані у Бердянському військоматіФото: Стопкадр з сюжету російських пропагандистів
Поки Даміан перебував у полоні, до його бабусі двічі навідувалися з обшуками. Окупанти тоді забрали два телефони, планшет та іншу техніку. Звісно, що назад вже нічого не повернули. Хлопець розумів, що згодом прийдуть і за ним, тому напередодні він завбачливо переїхав до свого друга. Надії на те, щоб безпечно виїхати з міста, не було.
Відпустили Даміана тільки 22 червня, після чого він мав відзначатись у комендатури кожні 3-4 дні. Бердянець ще намагався дізнатись, як виїхати за межі міста, проте йому сказали, що це неможливо. Що його дані є на всіх блокпостах до самого Криму. Єдина надія – на ЗСУ.
Погрозами вимагали зізнатися у співпраці з українськими спецслужбами
Після звільнення, Даміан розповів матері, що перші два тижні його катували струмом та били палицями представники фсб. З полону хлопець вийшов з поламаними ребрами, з гематомами на ногах. Одна нога настільки опухла, що йому було важко пересуватися. Після тортур він навіть не міг їсти. За місяць Даміан схуднув на 10 кілограмів.
Згадуючи жахи полону, хлопець казав: «Мамо, другого такого разу я не переживу». Тетяна впевнена, що він розповів їй далеко не про все.
- Другий раз його затримали 16 листопада. Того дня ми з ним поговорили вранці, і десь через 2-3 години я йому телефоную, а його телефон вже поза зоною досяжності. І так протягом усього дня. Ввечері я почала телефонувати його колегам, друзям, дівчині. Майже всі були недоступні, – згадує мама Даміана. – Всю ніч я сиділа з телефоном у руках, і тільки ближче до 6-7 ранку, мені надійшло повідомлення з його телефона: «Доброго ранку» – він завжди мені так писав. Я починаю телефонувати – дзвінок відхилено. Після чого вони самі подзвонили. Телефонувавший представився співробітником фсб та повідомив, що мій син у них. Також у них його друг Артур.
Даміан Омельяненко
Російські спецслужби тоді затримали для допиту і дівчину Даміана, яку відпустили через три дні. Хлопців же продовжували тримати у полоні.
Під час телефонного дзвінку, представник фсб почав погрожувати Тетяні – якщо вона не запише відео, в якому зізнається, що співпрацює з українськими спецслужбами, то більше не побачить ні сина, ні його друга. Так ризикувати їхніми життями вона не могла.
Друг Даміана Артур Шашенок, якого також звинувачують росіяни
Жінка наводить приклад з вбивством 16-річних Тиграна Оганнісяна та Микити Ханганова і каже, що подібне вбивство могло статись ще рік тому, з її сином. Звісно, як мати, вона була готова на все, щоб врятувати свою дитину.
- Фсбшник навіть показав мені сина, ввімкнув камеру під час дзвінку, щоб я впевнилася, що він у них. На запис цього відео вони дали мені часу близько півгодини. Я вимушена була його записати. Більше його не відпустили. Ні його, ні Артура, – каже Тетяна.
фсб та російські пропагандисти оприлюднили версію, наче Доміана завербувала власна мама
Остання розмова з сином – півроку тому
На кінець січня - початок лютого Даміана повезли до Мелітополя. Ще пізніше – до Сімферополя. Тетяна знає, що її сину призначили адвоката, який тоді і повідомив їй, що хлопця судитимуть у Ростові, в Південному окружному суді.
9 лютого окупаційні змі оприлюднили черговий пропагандистський сюжет, у якому повідомили, що затримали учасників української ДРГ. Вони звинуватили Даміана з Артуром, а також ще одного мешканця Бердянська Олексія Макаренка, у вбивстві окупаційного «заступника начальника ДАІ» Бердянска олександра колеснікова у серпні 2022 року та у замаху на вбивство коменданта Бердянська артема бардіна.
Більш того, росіяни заявили про причетність бердянців до підготовки вбивства «заступника мера» олега бойка та його дружини. А також повідомили, що попередили замах на заступника голови окупаційної адміністрації Бердянська іщука.
Відео пропагандистів про затримання бердянців, оприлюднені в лютому 2023 року
До березня жінка більше не чула нічого про долю свого сина. Тоді на її телеграм надійшов дзвінок з невідомого номера.
- Я не можу згадати жодного разу, щоб мій син плакав, коли був дорослим. Він тремтячим голосом питає, як я. Каже, що сам в порядку. Але голос такий затиснутий. Ми тоді перемовлялись кілька секунд. Я спитала – як він, як його здоров’я? І я розумію, що він не може нормально говорити. Речення доволі стислі. А потім він відключився, – розповіла вона.
Через два дні з того ж номеру Тетяні знову зателефонували на телеграм. Проте говорив вже не Даміан, а представник фсб. Він повідомив, що Тетяна також у них має статтю 205-ту (тероризм). Що вона у федеральному розшуку. Намагались змусити записати чергове «зізнання», але вона сказала, що більше не стане записувати жодне відео.
Жінка впевнена, що окупанти намагаються сфабрикувати справу Даміана, про що свідчать постановочні відео. 31 серпня росіяни опублікували ще один фейковий запис:
- Останнє відео, на мою думку, записали раніше того, що оприлюднили 9 лютого. Бо на останньому відео мій син ще з бородою, як його затримали. Тобто його записали до лютого. А на відео за 9 лютого – він вже поголений, – зазначає Тетяна. – Щодо моменту затримання хлопців – вони показують, що їх затримали разом. Але їх забрали у різних місцях, я знаю про це напевно. Мого сина затримали по місцю проживання по вулиці Маяковського, там зовсім інший будинок, ніж на відео. Артур мешкав взагалі в іншому районі міста. Це неправда.
Також Тетяна повідомляє, що затриманий Олексій Макаренко їй незнайомий. Не знає його і Даміан, хоча окупанти і звинувачують їх за нібито спільні «злочини».
Затриманий Олексій Макаренко зізнається на камеру, нібито причетний до замаху на колаборанта Колеснікова
Наразі про Даміана нічого невідомо. Мати навіть не знає, де його утримують, у якому він стані та що на нього чекає:
- Мені страшно навіть уявити, що з ним робили весь цей час. Особливо після того, як я дізналася, що було під час першого затримання. Тоді він не отримав якісної медичної допомоги. З моменту першого затримання і до наступного, минуло всього чотири місяці. Він там з поламаними ребрами, з іншими травмами, у полоні вже майже рік.
Тетяна зверталася за допомогою і до СБУ, і до Уповноваженого з прав людини Дмитра Лубінця, і до Червоного Хреста – до всіх служб та організацій, які займаються питаннями полонених. Проте результат один – хлопці у полоні, і на них чекає показове судилище.
«Матеріал створено в рамках проєкту «Життя війни» за підтримки ГО «Лабораторії журналістики суспільного інтересу та IWM».
