Щоб не говорили окупанти про нібито покращення якості життя на «звільнених» територіях, у реальному житті якісні та водночас доступні за ціною медикаменти у Бердянську залишились у довоєнному минулому.
Ліки в Бердянську – дороге та важкодоступне «задоволення»
Російські аналоги українських та імпортних ліків являють собою щось незрозуміле, що часто слабо допомагає або не допомагає взагалі, а то й гірше.
"Я не знаю, з чого вони там роблять ті свої ліки, але вони зовсім не допомагають, - пише пенсіонерка з Бердянська, - український Біфрен і російський Фенибут, наприклад, офіційні аналоги, але за дією їх не порівняти, мало того, після російського у мене ще й шлунок починає боліти. Та сама історія з російським Валидолом у капсулах, який в аптеках пропонують як заміну українському Корвалменту".
В даний час ліків в аптеках стало набагато більше, ніж було на початку окупації, але це лише видимість великого вибору, оскільки препарати переважно російського виробництва. Є й деякі європейські ліки, але вони коштують дуже дорого, в більшості випадків дорожче, ніж у росії та Україні.
- Наприклад, бельгійський Мотиліум (30 таблеток) коштує у Бердянську 1232 руб, в росії – 1114 руб, в Україні – 399 грн (близько 877 руб).
- Австрійський Афлубін, який коштує в Україні 111 грн за 24 таблетки (близько 244 руб), у Бердянську коштує 589 руб. Навіть у росії він коштує на 134 рублі дешевше.
- Болгарський Алмагель-А від печії коштує в Україні 122 грн, у росії 300 руб, у Бердянську від 498 руб.
- Терафлекс (для відновлення суглобів) у Бердянську коштує 3232 руб за 100 таблеток, у росії – 2672 руб, в Україні – 787 грн (близько 1730 руб) за 120 таблеток. Щодо виробництва, то взагалі загадка: в українському Терафлексі у графі виробник вказано «США», в російському: «власник реєстраційного посвідчення Швейцарія, виробник/пакувальник - росія». І таких загадок чимало. І добре б йшлося про печиво, але мова про здоров'я, і чималі гроші.
Як бердянці шукають ліки?
Програми безкоштовних ліків, яка діяла в Україні, в окупації практично немає. Бердянці розповідають, що безкоштовні ліки можна отримати лише в одній аптеці – на вул. Довганюка і то вибір їх дуже малий. Не варто забувати і той факт, що ніхто не випише рецепт на безкоштовні ліки, якщо у вас немає аусвайсу.
Тому бердянці, як завжди, знайшли єдиний логічний по-людськи вихід – організували групи в соцмережах, де обмінюються ліками, продають або просто віддають препарати, що залишилися, або вже не потрібні, щоб допомогти своїм співвітчизникам, замкненим в окупації без доступу до якісних ліків.
Наприклад, у групі «Лекарства Бердянск» у телеграм можна за копійки купити знайомий усім «Цитрамон Дарниця» фармацевтичної компанії «Дарниця», та безліч інших препаратів, Київського Борщагівського заводу, а також імпортні препарати виробництва Словенії, Німеччини, Нідерландів, Індії та ін. В оголошеннях часто звучать фрази: «ціна обговорюється», «Продам дешевше ніж в аптеках», «Віддам задарма».
"Так і живемо, обмінюємося тим, що в когось залишилося, – розповідає пенсіонерка з Бердянська, – якщо якийсь препарат потрібен український чи імпортний, запитуємо у групах, у чатах, ходимо сусідами. Лякає те, що час іде, терміни придатності у ліків закінчуються і скоро, може статися, вже ні в кого не залишиться препаратів актуальних за термінами, тоді хочеш не хочеш доведеться купувати російську отруту. Але ми сподіваємось, що до цього не дійде, сподіваємось, що Україна скоро повернеться".
