14 листопада, у Хмельницькому попрощалися з командиром мінометного підрозділу, 27-річним військовим з Бердянська Максимом Александровим
У квітні 2022 року він перевіз сім’ю з окупованого Бердянська, а сам добровольцем пішов на фронт. Під час служби отримав звання старшого офіцера, - повідомляє Суспільне Хмельницький.
Як розповів його друг Андрій, Максим воював на Донецькому, Харківському і Запорізькому напрямках. Останній його бій був у Курській області. 10 листопада його серце зупинилося.
— Був на гарячих напрямках. Але кожного разу, коли ми спілкувалися як іде служба, постійно відповідав: "Все добре, ми працюємо". Він такий був відданий цій справі, і розумів, що він робить.
Максим дуже любив квіти, розповіла його теща Ліліана:
Сьогодні я принесла 28 троянд своєму зятю. 28 свій день народження він проведе на небесах. Як він умів дарувати квіти — це просто не передати словами. У будь-який момент міг зателефонувати кур’єр, і доньці вже шикарний букет квітів.
Жінка зізналась, останнім, що сказав перед своїм від’їздом, були слова вдячності:
"Дякую за поміч моїй дружині і моїм діточкам. Я дивилася йому вслід і не розуміла, що це були його останні слова".
Попрощатися з 27-річним Максимом Александровим прийшли його близькі, рідні, побратими й друзі. Один з них, Костянтин розповів, що Максим захоплювався музикою:
—Він грав на бас-гітарі. Він разом зі мною в команді. Я чекав, що Максим повернеться, бо обіцяли що він буде, і ми знову з ним заграємо разом.
За словами Костянтина, Максим не раз рятував життя побратимів:
— Треба евак, а ніхто з хлопців не могли поїхати, а він тільки вийшов на відновлення. І так було багато разів. В цій ситуації він таки зміг доїхати, забрати хлопців і повернутися.
Максим Александров з побратимамиФото: фрагмент з відео Суспільне. Хмельницький
У мінометну батарею Максим прийшов у липні 2023 року, мав звання молодшого лейтенанта, розповів побратим загиблого.
— Людина прийшла підготовленою до військової справи. Він освоїв мінометну справу дуже швидко, був командиром батареї.
З його слів, у серпні 2023 року на Луганщині Максим Александров, перебуваючи на посаді командира мінометної батареї, один прикривав піхоту.
— Він поїхав на позицію. Він взяв на себе і навідника, і командира батареї. Дві доби Максим вистояв сам. Ніхто так не міг зробити. Він сам захищав позицію.
— Він воював з вогнем в очах, нещадно знищував ворога. Людина, на яку завжди можна було понадіятись, — каже побратим Максима Александрова «Вежа. — Навіть у день смерті він написав повідомлення, що виїжджає на позиції з перевіркою для того, щоб убезпечити своїх підлеглих, своїх побратимів…
У Максима залишилася дружина, 5-річна донька і 2-річний син, мати, брат і сестра.
Наші співчуття рідним та близьким Героя!
Вічна Слава Герою!
