Допомогти визволити цивільних бранців Кремля просили в Берліні українці, в том числі й бердянці
Правозахисники та рідні цивільних українців, викрадених Росією, звертаються до Німеччини з проханням допомогти у їх визволенні з неволі. Про це йшлося у Берліні на прес-конференції «Права людини в ланцюгах: мирні жителі як заручники російської війни проти України» за участю рідних цивільних бранців. Серед учасників акції родини бранців з окупованої Запорізької області. В тому числі бердянця Віктора Бондаренко, якого окупанти ув'язнили цього року і звинуватили у терористичній діяльності.
Мета конференції: розповісти про злочини РФ проти цивільного населення на окупованих територіях, порушення конвенцій, повідомити широкій громадськості про долі українських цивільних заручників, зокрема: Сергія Цигіпи, Костянтина Зіновкіна, Олега Шевандіна, Маріо Гарсія Калатаюда, Віктора Бондаренко, Сергія Ситника, Івана Козлова, Олександра Запорожця, Вадима Шевченко, Івана Дрозда та багатьох інших. Взагалі у пресконференції взяли участь 12 рідних цивільних полонених.
Також на захист прав цивільних полонених, рідні українських бранців провели акцію у Берліні та Гамбурзі. Нагадуючи громадськості про страждання своїх близьких, і про те, що треба докласти максимум міжнародних зусиль для їх звільнення. На сьогоднішній день, Росія утримує понад 14 тис. цивільних у полоні.
Дочка бердянця Віктора Бондаренко розповідає про затримання батькаФото: Надано учасницями акції
- Мій батько, Бондаренко Віктор, священник, волонтер, - розповіла донька полоненого з Бердянська Марія Сізьонова. - Коли почалося повномасштабне вторгнення, наше місто взяли в окупацію, мій батько одразу почав допомагати жителям Бердянська і надавав гуманітарну допомогу, і вивозив людей з окупації. 19 квітня 2022 року він і мій чоловік вперше потрапили до полону. Після допитів, жорстокого побиття, катувань електрострумом на тринадцяту добу їх відпустили. Батько продовжував свою волонтерську діяльність. У травні 2024 року батька знов викрали біля дому. Наразі відомо, що він знаходиться в СІЗО 1 Донецька, де йому винесли вирок 22 роки позбавлення волі.
У кожної учасниці свій біль, і своя історія, но всіх їх об’єднує одне, їх близька людина була викрадена, пройшла через психологічні та фізичні знущання. І якщо когось із полонених судять або засудили за сфабрикованими обвинуваченнями, то місце знаходження багатьох інших досі не відомо. А тих кого все ж таки вдалося встановити, утримуються без будь-яких юридичних обвинувачень.
Сергій був лідером в своїй громаді, активним учасником проукраїнського мітингу в Новій Каховці 6 березня 2022 року. Через це він був дуже незручний для окупаційної влади, - розповіла Олена Цигіпа, дружина журналіста та волонтера, Сергія Цигіпи:
- 12 березня 2022 року, його викрали і 17 березня вивезли на територію тимчасово окупованого Криму. У жовтні 2023 року Сергія незаконно засудили за ст. 276 УК РФ (шпигунство), присудивши йому 13 років колонії суворого режиму. Апеляція лишила вирок без змін...
Наразі Сергій знаходиться в Рязанській області місто Скопін третя виправна колонія суворого режиму. Він вже декілька разів був у карцері. «Орки» переслідують одну мету - зламати Сергія, змусити взяти паспорт і громадянство Росії.
- Мій чоловік, інженер Констянтин Зіновкін, після російського вторгнення залишився в рідному місті Мелітополь, щоб піклуватися про матір і бабусю, - розповідає дружина цивільного полоненого Люсьєна Зіновкіна. - 12 травня 2023 року його заарештувала російська спецслужба ФСБ, і згодом сфабрикувала звинуваченнях у «тероризмі». Відтоді ми живемо від листа до листа, посилки до посилки, від суду до суду.
Ми з чоловіком, Іваном Козловим проживали у Херсоні, - розповідає Марія Козлова. -Місто, одним із перших було захоплено ворогом. Весною 2022 року, намагалися виїхати з окупації через Крим. На КПВВ мене, з двома маленькими дітьми та мого чоловіка затримали. Мене утримували в ізоляції на квартирі, чоловіка увезли у невідомому напрямку. Тривалий час, місцезнаходження Івана, мені було не відомо. А потім, я дізналася, що його утримували у СІЗО 2, м.Симферополь, та засудили до 11 років позбавлення волі. Мій чоловік, утримується в рос.колонії разом із злочинцями, вбивцями, змушений працювати у антисанітарних умовах на тяжкій тюремній праці по 15 годин на добу, без оплати за свою працю. Він перебуваючи там, вже більш ніж 2,5 роки має сам собі купувати їжу, одяг за кошти, які їм перерахують рідні. Тому що інакше вижити просто неможливо.
Ольга Кузнєцова, сестра Марка Давидова , розповідає:
- Марк народився і жив в українському Криму. Брата затримали в аеропорту в жовтні 2019 го року, коли він прямував у відпустку до Туреччини. Вилучили телефон із фотографіями з міст Західной України, де він часто був на відпочинку , фотографіями з Євромайдану, де ми були там разом , та коментарями в соціальних мережах, засуджуючи військові дії Росії в Україні. Марка засудили на 18 років за статтею тероризм, вибиваючи свідчення, без адвоката, з мішком на голові.
Лариса Шевандіна, дружина українського активіста, спортсмена Олега Шевандіна:
– До війни, яка для нас почалася ще у 2014 році, ми жили у Донецьку. Чоловік, тренер національної збірної України, очолював Федерацію УШУ/кунгфу Донецької області, займався бізнесом. Після вторгнення, як громадський діяч активно підтримував Україну. 1 травня 2015 року, назавжди змінило наше життя. Несподівано сильно захворіла 82 річна мати Олега, що лишилася в окупованому Дебальцеве. І мій чоловік повіз їй ліки. По дорозі до будинку матері, Олега Шевандіна було затримано на блокпосту так званого “ ДНР “. Мого чоловіка вивезли у невідомому напрямку. З початку, нам давали інколи коротко поспілкуватися по телефону. Однак потім, зв’язок обірвався. Вже 9 років, я не знаю де мій чоловік, і що із ним. За чутками, він засуджений як український “шпигун”, та таємно відбуває покарання. Но ніяких офіційних підтверджень зі сторони Росії, я не маю...
– Маріо покинув спокійне життя в Іспанії, та приїхав в Україну, - ділиться спогадами Тетяна Маріна, цивільна дружина іспанського волонтера Маріо Гарсія Калатаюда, - Ще з 2014 року, почав возити у прифронтові міста гуманітарну допомогу. Коли росіяни окупували Херсон Маріо ходив на українські мітинги, розповідав закордонним журналістам про російську окупацію. 19 березня 2022 року назавджи змінило наше з ним життя. Маріо вкрали окупанти. Мій чоловік , якому 76 років, зазнав жахливих катувань. Я знаю, що ще рік тому, він був у СІЗО 2 м. Симферополь . А зараз Маріо вивезли, і надійно сховали. Зараз я не знаю де він.
–Мій батько – Олександр Запорожець, інженер засобів радіо та телебачення, і під час окупації він був єдиним, хто обслуговував вежу мобільного зв`язку в невеликому селі на Харківщині, - розповідає його донька Ірина Запорожець, - «На початку березня 2022 року мій тато йшов обслуговувати вежу мобільного зв’язку. Проте його разом з моєю мамою оточили більше десяти озброєних російських військових, які сказали, що мій батько поїде з ними. У моїх батьків обшукали телефони, забрали сім-картки, і конвоювали до їхнього дому. Окупанти там вже побували: двері були зламані, а речі били розкидані по підлозі. Мого тата посадили в бронетранспортер і увезли в невідомому напрямку.
З того часу жодної інформації щодо мого батька ані окупанти, ані офіційні органи РФ не надавали.
Сергія Ситника викрали 16 березня 2022 року прямо з дому, про це розповіла його сестра Тетяна Ситник. Звичайно хлопця, без жодних звань і статусів, тільки за те що він українець. Статус полоненого підтведжено країною агресор, через МЧХ. Однак точне місцезнаходження його не відомо. Сергія тримають, без суда і слідства. Без контакту з родиною, без жодної інформації про його стан здоровʼя. Єдина форма спілкування- листування. За майже 3 роки , цілих 9 листів , 1 лист в 4 місяці...
- Владислава Добровольського у березні 2022 року викрали військові РФ», - ділиться своїм горем його мати Інна Добровольська, - Мого сина незаконно вивезли з України через Білорусь на територію РФ Після викрадення постійно змінювали місце утримання, де Владислава постійно піддавали знущанням, тортурам та жорстоким катуванням. На даний час він утримується у колонії особового режиму №10 смт Ударне.
Вадиму Шевченко було лише 25 роки, коли місто Пологи Запорізької області було окуповане російськими військами, - розповідає його мати, Олена Шевченко:
- Вадима затримали у березні 2022 року під час евакуації з окупованого міста на російському блокпосту. Вадима вивезли в невідомому напрямку. Я ніколи більше не бачила сина. Згодом я дізналася, що російські військові звинуватили Вадима у “диверсійній діяльності”. За свідченнями звільнених із полону, Вадима утримували в нелюдських умовах у 7 різних колоніях. Вадима катують мовчанням, ізоляцією від світу і постійною загрозою життю.
- Івана Дрозда, 28 лютого 2022 року викрали військові Російської Федерації, просто на вулиці нашого містечка в Київській області, - розповідає свою історію Анна Муштукова. - Івана затримали на блокпості і кинули до складського приміщення. Вночі Івана виводили на допити, прив’язували до дерева, тримали прив’язаного при температурі 10 градусів нижче нуля. Через декілька днів перевезли до іншого місця утримання, тримали в холоді, без світла, не було доступу до повітря, підлога з цементу, очі та руки були зав’язані. Майже не годували, коли приносили їжу, то їжа була у відрі та прокисла, і одна ложка на всіх, там утримували до сорока цивільних людей. Пізніше я дізналася, що Івана вивезли, через Білорусь на територію держави-агресора, до СІЗО в Брянській обл. Новозибків. Потім мого чоловіка перемістили до виправної колонії 1, в Тульській області, місто Донское. На сьогоднішній день, я не знаю де він.
- Викрадення, катування, ув’язнення без зв’язку із зовнішнім світом і рідними, сфальсифіковані обвинувачення у “ шпигунстві “ або “ тероризмі “, є звичайною практикою рашистських спецслужб, на окупованих територіях, - розповідає правозахисник Олександр Тарасов, колишній цивільний полонений, - Головне питання, як цьому протидіяти, та як повернути викрадених людей до дому? Німеччина та інші цивілізовані країни мають перейти від простої фіксації військових злочинів і співчуття, до більш рішучих економічних і політичних санкцій. Санкцій проти вищих посадових осіб відповідальних за викрадення, утримання, катування цивільних заручників. Санкції проти активів цих посадовців, їх бізнес партнерів. Більш рішучі санкції проти енергетичного сектору РФ, не тільки нафтогазового, а й ядерного. Наприклад корпорації “Росатом”.
Ця корпорація, не тільки приносить у рашистський бюджет мільярди, а й причетна до численних викрадень, катувань мирних мешканців.
“Росатом “ має бути виключений з Глобального договору ООН. А для цього, потрібна політична воля, у тому числі Німеччини та країн ЄС . Саме тому, рідні полонених, під час свого адвокаційного візиту, зустрічалися з німецькими депутатами різних рівнів.
Член палати депутатів Берліну Лілія Усик підкреслює: "Ув'язнення невинних цивільних осіб, таких як наприклад Костянтин Зіновкін, є очевидним порушенням прав людини та гуманітарного міжнародного права. Я закликаю російські влади негайно звільнити всіх українських цивільних полонених і припинити довільні арешти». Разом із німецькими, українськими та міжнародними правозахисниками, правозахисними організаціями, журналістами та політиками міжнародна спільнота закликає чинити тиск на Росію та виступати за звільнення полонених."
