Ця публікація частина великого дослідження про процеси у владі, яку окупанти розбудували на анексованих територій на прикладі Бердянська, Мелітополя, Маріуполя, Херсону, Сартани та Мангушу
Після початку повномасштабного російського вторгнення на окупованих РФ територіях вже змінилися дві, а то і три хвилі гауляйтерів. І цю тенденцію на ТОТ лише підтверджує приклад Бердянська.
В перші місяці окупації росіянам доводилось докладати зусиль, щоб знайти бажаючих працювати на них. Тож якість кадрів, яких їм вдавалося залучати, часто була дуже низькою. На пропозицію державної зради погоджувалися люди без досвіду управлінської роботи, інколи низького соціального статусу.
Тож з часом їх доводилося замінювати більш придатними до роботи.
Третя хвиля гауляйтерів розпочалась приблизно в 2024 році (десь раніше, десь пізніше) і вона характерна тим, що в містах та селищах на керівних посадах стали з’являтися не українські зрадники, а громадяни Російської Федерації.
Журналісти кількох редакцій з тимчасово окупованих територій України Приморка.City, 0629.com.ua, “Вільне радіо”, РІА “Мелітополь”, та Кавун.City об’єднали зусилля, щоб дослідити біографії тих, хто прийшов керувати захопленими українськими містами та селищами і проаналізувати ті процеси, які відбуваються на тимчасово окупованих територіях зараз.
На четвертому році окупації Бердянська більшість колаборантів “першої хвилі”, яких окупанти долучили імітувати роботу місцевої влади, пішли з політичного життя. А для деяких з них, завдяки вдалій роботі українських партизан, цей вислів набув цілком буквального сенсу. Бо майже всі топ-колаборанти зазнали замахів на своє життя з різним ступенем успіху. Тож навіть у відносно тиловому Бердянську колаборанти настільки бояться сил спротиву та кримінальної відповідальності в Україні, що продовжують ретельно приховувати інформацію про себе. Дані про заступників та керівників управлінь і підрозділів окупаційна влада ретельно приховує на офіційному сайті та навіть у документах адміністрації.
НА офіційному сайті окупаційної адміністрації Бердянська містяться дані лише про нового гауляйтера Ковганка. Інформацію про заступників, керівників управлінь та підрозділів колаборанти приховують
Ті, що зникли чи намагаютьмя не світитися
Багато з тих, хто з перших днів повномасштабного вторгнення співпрацював з ворогом, а потім очолив окупаційні адміністрації, станом на зараз зникли. Інколи в прямому сенсі цього слова - тобто загинули з різних причин або втекли. Деякі досі живі, але усунуті з посад і відсторонені від будь-якої офіційної діяльності, позбавлені впливу і доступу до російських федеральних грошей.
Перший гауляйтер Бердянська судимий сільський пенсіонер Олександр Сауленко
Сауленко - перший гауляйтер окупованого Бердянська та герой чисельних мемівФото: Скріншот
Бердянськ відзначився тим, що ніхто з більш-менш відомих та поважних у місті людей працювати на ворога не зголосився. Тому окупантам довелося шукати серед лояльних, але не дуже розумних мешканців міста або навіть навколишніх сіл, щоб хоч якось заповнити керівні посади у фейковій військовій адміністрації.
Допомагав шукати кадри для окупантів від початку колишній депутат Запорізької обласної ради, керівник бердянського осередку КПУ Олександр Боровков. Він помер в результаті хвороби в травні цього року.
З його подачі у крісло номінального голови ВГА посадили раніше судимого пенсіонера з села Новопетрівка Бердянського району Олександра Сауленка. Він не мав керівного досвіду і погано знав місто. Три роки його керівництва місцевою адміністрацією скінчилися повним провалом в усіх сферах життя Бердянська та двома судовими вироками від українського суду.
Комендант Бардін та колишній депутат Олег Бойко: перші покарання зрадникам від українського спротиву
Підірвана автівка російського коменданта Бардіна
Реальною владою в місті від перших днів окупації були представники ФСБ та військові коменданти. Перший з них, російський полковник Артем Бардін, який призначав Сауленка та його заступників, вже у вересні 2022 року був вимушений поїхати з Бердянська без обох ніг. Його автівку було підірвано біля будівлі міської ради.
В центрі, із розмитим обличчям ймовірно наступний військовий комендантФото: Телеграм канали окупаційної влади
З тих пір окупанти почали ретельно приховувати військових комендантів. А після кількох ліквідацій та замахів на провідних посадовців-колаборантів не бажають світитися й інші.
Так, у тому ж вересні 2022 року в Бердянську разом із дружиною був застрелений заступник гауляйтера Сауленка Олег Бойко. Колишній депутат міської ради від ОПЗЖ і єдиний з депутатів, хто наважився обійняти посаду в окупаційній владі. Людмила та Олег Бойко відповідали за проведення так званого референдуму про приєднання окупованих територій до РФ.
Поховання зрадників Олега та Людмили Бойко на кладовищі у БердянськуФото: Локатор Медіа
Показова історія колаборантки Світлани Самойленко, яка зайняла посаду заступника мера з питань економіки, агросектору та фінансів. Незважаючи на високу посаду в окупаційній владі Бердянська, їй досить довго вдавалося приховувати будь-яку інформацію про себе. У березні 2024 року ГУР України повідомило про її ліквідацію. Втім, як встановили бердянські журналісти, тоді ліквідували іншу зрадницю — голову однієї з територіальних виборчих комісій, які окупанти організували для псевдовиборів Путіна. Через місяць колаборантка Самойленко потрапила на фото окупаційних ЗМІ із робочим бейджем, і так її вдалося ідентифікувати.
Журналісти міського телеграм-каналу "Бердянськ сьогодні" ідентифікували Світлану Самойленко на одному з фото окупаційної ВГАФото: Бердянськ сьогодні
Разом із Світланою Самойленко російський військовий комендант Бардін призначив заступниками двох колоритних персонажів.
Наказ коменданта Бардіна про призначення в якості заступників зрадників Самойленко, Іщука, Грицая та Селіванова
Пенсіонер Михайло Грицай до окупації очолював у Бердянську осередок партії “Соціалістична Україна”, був учасником кількох перегонів на посаду міського голови, але жодного разу не набирав адекватної кількості голосів.
Михайло ГрицайФото: Скріншот БРД24
Як заступник з питань ЖКГ, віджимав державну власність в окупованому місті в інтересах окупантів та був причетний до організації катівень на території Бердянська, за що отримав підозру у державній зраді. У червні цього року Головне управління розвідки повідомило про ліквідацію Грицая, але мешканці міста стверджують, що він живий та переховуються в Бердянську.
Станіслав Селіванов, якого від початку було призначено заступником з соціальних питань, помер у Бердянську в березні 2025-го.
Селіванов — військовий злочинець. Його визнали винним у державній зраді, колабораційний діяльності, посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України та участі у терористичній організації. За даними СБУ, він брав особисту участь в анексії Кримського півострова і отримав за це медаль «За повернення Криму». Згодом обіймав посаду члена так званої «ради ЛНР».
Ганна Хорошун, яку представляли радницею начальника ВГА Сауленка, жива, але зникла з публічного простору.
Ганна Хорошун в центріФото: Телеграм-канал окупаційної влади
Уродженка Маріуполя, яка, за наявною інформацією, до окупації керувала кафе у Бердянську, приймала так звану гуманітарну допомогу від “шефів” з російської глибинки, їздила із бердянськими священиками-зрадниками до патріарха Кирила Гундяєва та виконувала інші представницькі функції. Зараз у своєму телеграм-каналі називає себе лише секретаркою Бердянської первинної організації “Єдиної Росії” та публікує православні новини.
Павло Іщук — налогоджував роботу російської пропаганди та керував внутрішньою та зовнішньою політикою колаборантів
Іщук заробив нагороду від російських пропагандистів
Іщук – колишній журналіст та редактор місцевої газети “Город”, був довгий час наближений до двох колишніх мерів Бердянська — покійного Валерія Баранова та нинішнього голови Бердянської районної військової адміністрації Олексія Бакая. Павло Іщук ніколи особливо не приховував своїх проросійських поглядів і почав офіційно працювати на окупантів вже у квітні 2022 року, налагоджуючи мережу їхніх ЗМІ у Бердянську та Запорізькій області.
У травні 2024 року сили спротиву намагалися ліквідувати його вдруге. Іщук повернувся до служби на окупантів через кілька місяців, але в публічному просторі намагається не з’являтися.
Тетяна Дубинська: привела російських військових в школи Запорізької області
Тетяна Дубинська сприяла відкриттю в школах Запорізької області спецкласів Росгвардії, Юнармії та інших силових відомств загарбникаФото: Телеграм-канал окупаційної влади
Доля стрімкого злету та гучного падіння спіткала ще одну бердянську колаборантку. Тетяна Дубинська колишня вчителька української мови та літератури, яка недовгий час керувала гімназією №2. В свій час безуспішно балотувалася в депутатки міської ради від Опоблоку і дуже прагнула знову стати директоркою школи, висувала свою кандидатуру. Вже в перші місяці окупації зголосилася очолити бердянську школу №1, а потім була поставлена виконувати обов’язки фейкового міністра освіти Запорізької області. За час своєї роботи Дубинська активно сприяла налагодженню навчального процесу за стандартами країни-агресора, відкривала спецкласи у школах Запорізької області для мілітаризації молоді, проводила політику нетерпимості стосовно дітей, які навчалися за українською системою освіти.
Втім, примітки «в.о.» Дубинська так і не позбулася. У січні цього року обласні колаборанти змусили її написати заяву на звільнення після викриття розтрати коштів на ремонтах шкіл у Мелітополі.
Ті що втрималися
Секретар ради депутатів-зрадників Василь Нечет — від українських пісень до підірваної автівки
Василь Нечет під час імітації виборів путіна у БердянськуФото: Телеграм-канал окупаційної влади
Так званому секретарю Бердянської ради депутатів Василю Нечету також довелося переховуватися та довго лікуватися після замаху. Його автівку сили спротиву підірвали у грудні 2024 року. До роботи він повернувся лише через кілька місяців.
До повномасштабного вторгнення Нечет був директором БК «Нафтохимик», а також виконавцем українських пісень у складі місцевого вокального колективу. Майбутній колаборант регулярно виступав на заходах, присвячених українським військовим, а також сам їх організовував. Але після повномасштабного вторгнення майже одразу перейшов на бік ворога та брав участь в організації пропагандистських заходів. У 2023 році обирався до фейкової міської ради від «Єдиної Росії».
Олексій "Лєший" Кичигін: з терористів в голову району
Голова так званого Бердянського муніципального округу Кичигін із поліцейськими-зрадникамиФото: Телеграм-канал окупаційної влади
Ще один терорист, який пробився до влади у Бердянську. Олексій Кичигін, якого окупанти поставили керувати так званим Бердянським муніципальним округом (Бердянський район), був одним з учасників бердянського антимайдану в 2014 році, а потім доєднався до луганських сепаратистів. Він створив та очолив незаконне збройне формування «Ярга», яке діяло в окупованому Луганську та захопленій частині області. Кичигін — єдиний з призначених окупантами керівників у Бердянську, який зберіг своє крісло з 2022 року.
Обласний губернатор Балицький: мріяв бути президентом України, а ким став...
Псевдо-губернатор ТОТ Запорізької області Є. Балицький «править» окупованим регіоном за допомогою роздутого штату, до якого входить ціла низка заступників.
Крім цього, до обійми «команди Балицького» входять «голови» окупованого Мелітополя та району, керівники силових структур.
Балицький народився 1969 року в Мелітополі в сім'ї військового льотчика. Пішов шляхом батька - вчився в льотно-інженерному училищі в російському Тамбові, відслужив кілька років.
У Мелітополі займався бізнесом разом із батьком. Сім'я володіла холдингом "ОлЖеКа" – мережа продажу та обслуговування побутової техніки та телерадіоапаратури. Ця мережа володіла однією з перших радіостанцій у регіоні. Пізніше Балицькі стали власниками Мелітопольського пивзаводу та "Автогідроагрегату", що виробляє запчастини для автомобілів, скупили акції заводу "Старт" та благополучно його перепродали.
На початку нульових родина створила завод підшипників та мелітопольський телеканал "МТВ-плюс", взялася за бізнес у сфері нерухомості. Не забули і про сімейну "слабість" - викупили аероклуб, створили аеродром. Займаючись бізнесом, Балицький завжди мріяв про політику, а на прес-конференціях часто говорив про свою мрію «стати президентом України».
1998 року Євгена Балицького вперше обрали депутатом – до Запорізької облради. Потім якийсь час він працював у Мінекономіки та євроінтеграції. Далі - чергове обрання в депутати облради від Партії регіонів, двічі обирався депутатом Верховної Ради України, після цього - депутат Запорізької облради від партії “Опозиційний блок”.
Балицький завжди демонстрував публічно свої проросійські погляди, а після Революції гідності взагалі підтримав донбаських сепаратистів, вів бізнес у окупованому Криму.
Стала знаменитою його фраза, яку сказав під час ток-шоу на національному телеканалі: "Ми поїдемо до Росії, але зі своїми територіями".
Тож те, що 23 вересня 2023 року саме Балицький отримав посаду “губернатора” Запорізької області нікого з місцевих мешканців не здивувало.
На своїй посаді Балицький почав масштабну процедуру “націоналізації” бізнесу, заводів, приватних квартир і будинків, випередивши по темпах навіть своїх колег з “ДНР”. Він особисто допитував українських полонених на Запорізькому фронті і навіть запропонував побудувати табори для полонених рабів.
Євген Балицький створив свій ЧВК баталйон “Судоплатова” і навіть почав випускати дрони. Але після корупційного скандалу з нелітаючими дронами цю “годівну” тему віддали сенатору Д.Рогозіну.
Українське правосуддя після окупації територій відзначило «діяльність» Балицького та засудило його за кількома статтями, ще за трьома кримінальними справами розслідування тривають.
Нові обличчя окупаційної влади
Останній рік на окупованих територіях активізувалися “обмінні” процеси - Кремль поступово позбавляється тих, хто “за ідею” зрадив Україну, і призначає не просто тих, кому може довіряти, а безпосередньо “своїх людей”, тобто громадян РФ. Одночасно в на окупованій частині Запорізької області посилюється вплив Балицького. Він поступово став позбавлятися місцевих гауляйтерів першої хвилі, яких Кремль обирав із числа лояльних місцевих, і розставляти всюди виключно своїх людей. Йому вдалося позбутися навіть кількох російських кураторів.
Наприклад, надісланого в якості наглядача голову уряду Вологодської області Антона Кольцов. Ще з 2022 року Кольцов був у складі його команди, але не зійшовся характерами. І Балицький зміг позбавитися російського куратора, командирувавши його на Донеччину, де той замініив першого місцевого гауляйтеря Маріуполя Олега Моргуна.
Заміна Сауленка на людину Балицького у Бердянську
Старий гауляйтер Сауленко та ставленик Балицького КовганкоФото: Телеграм-канал окупаційної влади
У травні 2025 року з подачі обласного гауляйтера Балицького псевдокерівника Бердянської військової адміністрації Сауленка прибрали з посади начальника ВГА та керівника бердянського осередку “Єдиної Росії”. На його місце було призначено Андрія Ковганка — друга Балицького по Тамбовському військовому авіаційному училищу, який після окупації був помічником обласного гауляйтера, а потім керував його апаратом. Щоб імітувати “законність” процедури, довелося інсценувати вибори нового начальника ВГА депутатами міської ради.
Так званий голова Бердянського міського округу Ковганко (в центрі), його заступник з соціальних питань Бурдін та секретар окупаційної ради НечетФото: Телеграм канали окупаційної влади
Невдовзі Ковганко привів на посади заступників своїх людей. В окупаційних ЗМІ фігурують заступник голови міського округу з соціальних питань Олександр Бурдін, перший заступник Сергій Кузнецов та заступниця з питань ЖКГ Інна Титаренко. За нашою інформацією, вони не місцеві.
Перший заступник Ковганка Сергій Кузнецов проводить прийом громадян
Зангальні тенденції: що відбувається з владою гауляйтерів на ТОТ
-
Переважна більшість гауляйтерів на окупованих після 2022 року територіях мають низьку професійну кваліфікацію, інколи взагалі не мають управлінського досвіду. Це спричиняє хаос і комунальний колапс на місцях.
-
Відсоток тих, хто з перших днів окупації увійшов до складу російських адміністрацій, стрімко скорочується. Дехто втратив життя, дехто - тільки посади
-
Окупанти підсилюють свій контроль над окупованими територіями, поступово замінюючі місцевих колаборантів на вірнопідданих Російської Федерації. Це пов’язано з двома речами:
-
бажанням призупинити, взяти під контроль до цього моменту безконтрольне розкрадання коштів;
-
поглибити політику поступового заміщення місцевого населення громадянами РФ.
-
Окремі гауляйтери, наприклад, Балицький, а в Донецьку - Пушилін, в боротьбі за утримання влади підсилюють свій вплив на місцях через розстановку своїх людей.
