Редакцій Приморка.City, Бахмут.in.ua, Кавун.City, 0642.ua разом дослідили стан медицини на окупованих територіях Донеччини, Луганщини, Херсонщини та Запорізької області на прикладі Бердянська.
З початку повномасштабного вторгнення росіян у 2022 році і дотепер система охорони здоров’я на ТОТ зазнала чималих змін, але всі вони вкупі лише вкорочують віку місцевим мешканцям. А подекуди дії загарбників і колаборантів носили ознаки справжнього геноциду щодо українського населення. Якщо врахувати, що більша частина лікарень в окупації перепрофільована на військові шпиталі, а дефіцит кадрів серед лікарів, за оцінками російських джерел, сягає 60-70%, можна уявити, що відбувається з людьми в окупації, яким не пощастило захворіти.
Якість та доступність медичної допомоги на сьогодні посідає друге місце у переліку проблем мешканців окупованого Бердянська. Про це свідчать опитування як у проукраїнських пабліках, так і в пропагандистських медіаресурсах окупантів. Журналісти Приморка.city слідкують за ситуацією навколо медичної допомоги в Бердянську з перших місяців окупації.
Так, перший рік окупації навіть для жителів «тилової» Бердянської громади перетворився на справжній квест на виживання, у тому числі і в галузі медицини. Багатогодинні та багатоденні пошуки найпростіших ліків, створення обмінного фонду медикаментів при міській лікарні та продаж/обмін ними у пабліках, організація комерційних та волонтерських постачань ліків через лінію бойового зіткнення, — це не повний перелік викликів, з якими зіткнулося стотисячне місто.
Як лікарі вимушено покидали Бердянськ
Брак ліків та лікарських засобів, а передусім лікарів, особливо відчувся, коли до Бердянська хлинув потік тих, хто вижив, мешканців знищеного росіянами Маріуполя. Адже частина бердянських медиків, рятуючи власні сім’ї, на той час покинула місто. Тоді ситуація дещо виправилася за рахунок медиків-маріупольців, які осіли в Бердянську.
Наступний відчутний удар по міській системі охорони здоров’я стався влітку 2023 року, коли чимало лікарів звільнялися з лікарні та поліклініки через примус брати паспорти РФ. А тодішня директорка Бердянського Центру первинної медико-санітарної допомоги Олена Пулькіна пішла на співпрацю з окупантами і не подала необхідні документи до НСЗУ, через що місцеві медики втратили й українську зарплатню. Через усе це Бердянськ покинуло багато фахівців.
Директорка Бердянського Центру первинної медико-санітарної допомоги Олена Пулькіна пішла на співпрацю з окупантами та перервала відносини бердянської медичної установи з НСЗУФото: Скріншот
Восени того ж року усіх містян поставили перед жорстким вибором: або отримання паспорта країни-окупанта, або майже повне обмеження доступу до медицини. У Бердянському психоневрологічному диспансері колаборантська адміністрація взагалі заборонила видавати ліки хворим без російського паспорта. Попри те, що ці медпрепарати необхідні для стабілізації стану хронічно хворих людей і у вільному продажі їх немає. Директорка-колаборантка цього медзакладу Альона Діхтяр згодом отримала підозру в державній зраді від СБУ, проте й досі очолює т.зв. «Обласний центр надання психіатричної та наркологічної допомоги». До речі, її чоловік Владислав Діхтяр – також зрадник, наразі очолює т.зв. «Бердянську міжрайонну поліклініку».
На совісті очільників-колаборантів міської медицини щонайменше кілька смертей бердянців під час серйозних епідемій ГРВІ, що прокотилися містом взимку 2024 та 2025 років. Адже окупаційна влада ретельно приховувала дані про масштаби епідемій та необхідність жорсткого карантину. Ба більше — не перешкоджала проведенню міських масових пропагандистських заходів.
Наприкінці 2024 року окупаційна влада на ТОТ Запорізької області почала впроваджувати «медичну реформу». Зокрема, в Бердянську з дефіцитом лікарів вирішили боротися об’єднанням медзакладів, створивши одну районну лікарню. За задумом, фахівці вузьких спеціальностей повинні працювати поруч з педіатрами, сімейними лікарями та дільничними. Але на практиці це лише загострило проблему браку медперсоналу, адже від переміщення лікарів їх більше не стає. Натомість, за словами бердянців, у «безкоштовній» медицині міста як ніколи квітнуть хабарництво і хамство.
За три роки окупаційна влада позбавилась першого зрадника, який очолив міську лікарню, місцевого уролога Сергія Прохорова, і вже кілька разів змінювала відряджених з Криму та РФ головних лікарів. Зараз Бердянську міську лікарню очолює Костянтин Скорупський – у недавньому минулому міністр охорони здоров’я Криму, якого звільнив Аксьонов після жалоб пацієнтів на безлад в медицині окупованого півострова.
Костянтин Скорупський, головний лікар Бердянської лікарні, якого прислали з КримуФото: Скріншот
Які медичні установи працюють у Бердянську
Тим не менш, попри кричущий брак кадрів, в Бердянську збереглася довоєнна кількість медустанов. Працюють міська лікарня (колишнє Бердянське територіальне медичне об’єднання) та міжрайонна поліклініка (колишній Бердянський Центр первинної медико-санітарної допомоги), які окупанти перереєстрували у «державні бюджетні заклади охорони здоров’я», обласний центр надання психіатричної та наркологічної допомоги (колишній Бердянський обласний психоневрологічний диспансер), Бердянська стоматологічна поліклініка. Діють приватні клініки «Візант», «Медіфаст», «Центр кожи». Окрім того, приватну практику ведуть лікар-гінеколог та стоматологи.
Щодо медичного обладнання, то у приватних клініках воно залишилося у робочому стані з довоєнних часів. У «державних» — всі оновлення, це медичне обладнання, яке було придбано для Бердянської лікарні безпосередньо до вторгнення. Його окупанти намагалися видати за привезене з РФ. Втім, більшість високоточної медичної апаратури або не працює з різних причин, або працює за певних умов і для певних категорій.
Так, у міській поліклініці КТ немає, у лікарні томографію роблять лише тим, кого привезла швидка. Для комп’ютерного обстеження треба їхати в Мелітополь чи Сімферополь. Безкоштовного обстеження УЗД в міській лікарні треба чекати місяцями, або можна домовитися за 2000 руб. Рентген-апарат у поліклініці не працює, в лікарні — лише за особливим дозволом.
Ціна на деякі медичні послуги в окупованому Бердянську
Разом з тим, ті, хто потрапив до стаціонару з інсультом, апендицитом, грижами чи переніс екстрену операцію на судинах, відзначають, що загалом лікування було безкоштовним, лікарняна їжа теж цілком прийнятна. Витрачалися здебільшого на «подяку» лікарям і медперсоналу, аби забезпечити собі належну увагу, розмір «подяки» — близько 5000 руб.
До речі, така ж «подяка» в Маріуполі за видалення щитоподібної залози (в Бердянську такі операції не роблять) обійдеться у 25000 руб.
Пресловуті «безкоштовні» операції в Сімферополі, Ростові-на-Дону чи Москві — це окрема тема. Як розповіли бердянці, самі операції дійсно безкоштовні, але за організацію такої поїздки і перебування в клініці треба заплатити від 35 000 до 60 000 рублів.
Розцінки на деякі послуги в самому Бердянську такі:
-
аналіз сечі в приватній клініці — 200 рублів, крові — 1050 рублів;
-
УЗД у приватного лікаря — 700 рублів, у приватній клініці 2500–3400 рублів;
-
обстеження у приватного гінеколога разом з УЗД і аналізами — 3000 рублів;
-
магнітотерапія суглобів у міській лікарні за направленням лікаря — безкоштовна, в приватній клініці — 200 рублів за одну процедуру;
-
лазерне видалення базаліоми (різновид раку шкіри) в приватній клініці — 20 000 рублів;
-
видалення зуба в стоматологічній поліклініці в середньому — 1800 рублів, лікування зуба — від 3250 до 12 500 рублів, металокерамічна коронка на 1 зуб — близько 9000 рублів, пластмасова — 5600 рублів.
Головна проблема — брак лікарів
Але найгострішою проблемою в охороні здоров’я окупованого Бердянська з початку повномасштабної війни так і лишається брак лікарів. У міській лікарні цю проблему вирішено краще за рахунок інтернів-вахтовиків та «земських лікарів» з Росії, адже негласним головним завданням цієї медустанови з початку окупації є і залишається лікування поранених російських вояків. Принаймні зараз у лікарні не оголошено про відкриті вакансії. Зарплата лікарів тут становить від 80 000 рублів, фельдшерів — 43 000 рублів. Проте місцеві розповідають про значну «текучість» кадрів, адже заклад заповнений пораненими, і медперсонал хірургії, реанімації та травматології валиться з ніг.
Будівля інфекційного відділення Бердянської міської лікарні була перетворена на військовий шпиталь. В 2023 році там лікували поранених чеченських солдат. Відео опублікував голова Чечні кадиров. Фото: Скріншот
А ось у міській поліклініці, яка переважно обслуговує бердянців, кадровий дефіцит відчутніший — оголошено 9 вакансій. Потрібні: дерматовенеролог, офтальмолог, невролог, медичний логопед, психотерапевт, рентгенолаборант (зарплата — 60 000–80 000 рублів), медсестри в педіатрію (зарплата — 40 000–48 000 рублів).
У т.зв. «Обласному центрі з надання психіатричної та наркологічної допомоги» брак кадрів узагалі кричущий — 34 вакансії. Потрібні: судово-психіатричний експерт, психіатр-нарколог, психотерапевт, дитячий психіатр, лікарі-діагности тощо. І це попри чималу зарплатню — від 80 000 до 150 000 рублів.
Самі мешканці скаржаться: черга до єдиного в місті уролога розписана на півроку наперед, потрапити до офтальмолога теж практично нереально — талонів на прийом не дістати. На місто лише два онкологи — обом уже за 80 років. Така ж ситуація з ортопедами.
Нижче наводимо таблицю кадрових потреб медичних закладів (для службового використання), оприлюднену силами Бердянського спротиву. Згідно із цими даними не вистачає 197 медичних спеціалістів, а середній медичний персонал укомплектований на 40%.
Що таке електронна черга чи електронні рецепти, бердянці вже й забули. Щоб отримати паперовий талончик на прийом до лікаря, люди буквально б’ються в чергах. Займати яку інколи доводиться з 3–5 години ранку (не лякає навіть комендантська година).
Вочевидь, як знущання над місцевим населенням, окупаційна влада Запорізької області влітку цього року прийняла т.зв. «постанову уряду» «Про затвердження територіальної програми державних гарантій безкоштовного надання громадянам медичної допомоги в Запорізькій області на 2025 рік». Згідно з рішенням окупантів, усі військові та ветерани т.зв. «СВО», які перебувають на ТОТ, мають право на першочергове отримання медичної допомоги всіх видів у будь-якому медзакладі.
Щодо корінних жителів, за словами бердянців, рівень медицини в місті скотився нижче «совкового» і, судячи з усього, наблизився до присловутої «земської лікарні» російської глибинки.
А що на інших окупваних територіях?
На окупованій території Херсонщини, як з’ясувало видання Кавун.City у російських реєстрах, окупаційна російська «влада» зареєструвала 24 лікарні, зокрема і ті, які перебувають на деокупованій території: в Херсоні, Білозерці тощо. При цьому, в реєстрі лише чотири поліклініки – і всі вони зареєстровані в Херсоні, який фактично є деокупованим, тобто у росіян в окупованій частині Херсонщини зареєстрованих поліклінік як окремих суб’єктів господарювання немає. Їх функції фактично виконують в лікарнях.
Ще 19 закладів різної форми власності, дотичних до медицини — коледжі, станції швидкої допомоги тощо – зареєстровані за російським законодавством на Херсонщині. Також вони включають фейкові заклади, які фактично перебувають на деокупованій території Херсонщини.
Лікарів - немає ніде
Брак лікарів в Донецьку почався ще з 2015 року, коли багато лікарів вирішили не залишатися на невизначеній території, де діють банди замість законів. Після закриття кордонів через ковід цей потік на виїзд призупинився. Але проблема нестачі медичних кадрів залишилася.
Проблема значно поглибилась після 2022 року. Лікарів стало менше (багато кого примусово відправляли на фронт, перепрофільовували на роботу у військових шпиталях), а людей, які потребують медичної допомоги, через війну, обстріли, стрес, брак якісних медикаментів, стало кратно більше. От система і захлинулася.
В Маріуполі у 2022 році тисячі людей помирали не через обстріли, а через відсутність медичної допомоги.
Так само як у Запорізькій області, брак лікарів у “днр” намагаються вирішити шляхом відряджень на Донеччину російських лікарів з так званих “регіонів-шефів”. Зокрема, у 2024 році до лікарень прибули понад 400 російських лікарів. Вони, нібито, “допомагали закрити основні проблемні питання амбулаторної і стаціонарної ланок”.
В коментарі маріупольському виданню 0629 один з місцевих лікарів розповідав, що російські колеги досить професійні, але їм все навколо - байдуже, вони їдуть на окуповані території тому, що тут їм пропонують житло і зарплату в 2 рази більшу, ніж вдома.
Загалом, станом на зараз, каже співрозмовник 0629, ці “варяги” не можуть покрити всі потреби в лікарях, та і бажаючих їхати на вахту стає все менше і менше.
А на Херсонщини, крім лікарів-вахтовиків, запрошують і вояжерів із інших країн. Наприклад, із Лівану. Колись, за часи СРСР радянські лікарі їхали до Лівану рятувати людей, а зараз на заробітки в окуповану Україну їдуть вже самі ливанці. Працюють лікарі-іноземці і в окупованому Бердянську.
Аналогічна ситуація і на окупованій Луганщині, де лікарів як мінімум впʼятеро менше за потрібне, якщо рахувати кількість населення. Це вимушена визнати навіть окупаційна влада. За словами так званої «міністерки охорони здоров’я ЛНР» Наталії Пащенко, у низці прифронтових районів кадровий дефіцит медиків сягає 80%.
Москва намагається компенсувати брак кадрів програмами «Земський лікар» та «Земський фельдшер», які працюють на всіх окупованих територіях. Вони передбачають «підйомні» для медиків, що погодяться переїхати у віддалені села й міста окупованих територій.
Лікарі, які беруть участь, при переїзді отримають по мільйону рублів, а фельдшери, акушерки і медсестри - по 500 тисяч рублів. Для тих же, хто працюватиме на віддалених і важкодоступних територіях, такі виплати збільшено в півтора раза - до 1,5 млн. і 750 тис. рублів відповідно. Однак результати не виправдовують очікувань.
Так, у 2023 році - першому році реалізації програм - на окуповану Луганщину переїхали п'ятеро лікарів і п'ятеро фельдшерів. У 2024 році «земськими» медиками стали 10 лікарів і один фельдшер швидкої допомоги. На наступні три роки заплановано залучити ще 150 фахівців - по 50 щороку. Проте працювати у зруйнованих війною регіонах, навіть за великі гроші, бажаючих обмаль.
Окрім залучення російських фахівців, окупанти вирішили дозволити фельдшерам проводити лікування і робити призначення та встановлювати діагнози на рівні з лікарями.
Молоді лікарі, які не мають досвіду і навть не проходили інтернатуру, починаючи з 3 курсу навчання вже працюють у лікарнях на позиціях не інтернів, а лікарів.
Яка є якість таких фіхавців і такого лікування, - вважаємо, зрозуміло.
