Як стверджують палеонтологи, узбережжя Азовського моря є справжнім палеонтологічним музеєм під відкритим небом. Зокрема, на території Азовської (колишньої Луначарської) сільради Бердянського району знаходиться палеонтологічна пам'ятка природи місцевого значення «Ділянка узбережжя Азовського моря». А найвідомішою палеонтологічною знахідкою нашого краю є повний скелет південного слона розкопаний науковим співробітниками Бердянського краєзнавчого музею у 1941-1942 роках. Проте, за багато років кількість цих знахідок зросла.
Приморка.City розкаже про найцікавіші з них.
5 місце. Знахідки по зубах
Навесні минулого року під час археологічної розвідки, проведеної бердянськими археологами на узбережжі Азовського моря біля села Куликівське, був знайдений великий скамянілий зуб тварини. Як зясувалося належав він доісторичному бику - Степовому зубру (лат. Bison priscus). Цей вимерлий вид бізонів, що жив під час плейстоцену (2 млн.-10 тис. років тому) в степах Європи, Центральної Азії, Берінгіі і Північної Америки.
Степовий зубр був заввишки 2 метри, важив понад тонну і нагадував сучасні види бізонів. Кінчики його рогів були на відстані 1 метра один від одного і мили довжину до півметра. Вчені припускають, що степові зубри жили величезними стадами на безкраїх пасовищах і були бажаною здобиччю для великих хижаків і людини. Вважається що саме ці велетні надихнули палеолітичних художників на створення чудового наскального живопису. До речі, в палеонтологічній колекції Бердянського краєзнавчого музею зберігаються декілька зразків величезних рогів Bison priscus.
А ось його американські нащадки (Bison latifrons) набули дійсно приголомшливих розмірів і були найбільшими з биків, що існували коли-небудь. У холці Bison latifrons досягав 2,5 метри заввишки, вага сягала 2 тонн, а розмах рогів перевищував 2 метри!
4 місце. Мамут з дитсадочка
Два роки тому у Бердянську під час будівельних робіт в дитячому садочку «Сонечко» під стіною старовинного будинку знайшли кістки мамонта. Будівельники оновлювали відмостку і розкопали великі скам’янілі рештки, які були схожі на слонячий бивень. Про дивну знахідку повідомили у Бердянський краєзнавчий музей та археологічну лабораторії БДПУ.
Археолог Валентини Папанової підтвердила, що скам’янілі кістки дійсно належать вимерлому хоботному: або шерстистому мамуту (Mammuthus primigenius), або, що більш вірогідніше (дивлячись на великий діаметр бивня), степовому мамуту (Mammuthus trogontherii) чи його предку – південному слону (Mammuthus meridionalis). У такому випадку вік знахідки може сягати від 10 тис. до 2,5 млн. років. Проте остаточний висновок за спеціалістами-палеонтологами. Наразі знахідка зайняла своє місце в експозиції БКМ серед інших решток мамутів.
Я ким чином рештки викопної тварини опинилися під будівлею дитячого закладу лишається тільки здогадуватися. Садочок «Сонечко» розташовується у старовинному маєтку грецького купця Куппа, і найвірогідніше, під час зведення будівлі у XIX ст. будівники брали глину з місцевих схилів. Саме у покладах глини на азовських берегах найчастіше зустрічаються скам’янілі рештки тварин епохи плейстоцену. Можливо, рештки доісторичної тварини і трапились будівникам позаминулого століття у привезеній глині. Ймовірно, скам’янілості (аби добру не пропадати) вирішили використати як будівельний матеріал у старій відмостці.
Цікаво, що за згадкою московських археологів, які проводили археологічні розвідки на околицях Бердянська у 1930-х роках, скам’янілі кістки доісторичних тварин вони бачили і у загорожах хат мешканців Лісок.
3 місце. Носоріг без рога, але з документами
Влітку 2017 року після ремонту оновлений Бердянський краєзнавчий музей відчинив свої двері. Тепер тут можна побачити новий експонат – череп шерстистого носорога (Coelodonta antiquitatis), що жив в нашому краї 50 тис. років тому.
Древній гігант, досягав у висоту до 2 м і важив 1,5 тонни, бродив в приазовських степах разом з мамутами і бізонами, і був типовим представником мегафауни останнього льодовикового періоду. Вимерли шерстисті носороги 8-10 тис. років тому, але скамянілі їх останки в наші дні можна знайти в берегових обривах Азовського моря. Нажаль, ріг та нижня щелепа у бердянського експоната на збереглася.
Багато років цей музейний раритет пролежав у фондах БКМ. Знайдений він був перед Другою світовою війною в 1933 році, разом з іншими експонатами пережив евакуацію, повернувся до Бердянська, але до 2017 року ніколи не виставлявся. Цікаво, що, готуючи експонат до виставки, музейники зробили дивовижну знахідку. Коли реставратор чистив скам'янілість, в порожнині черепа він знайшов документи. Це різні ділові папери Всеукраїнського науково-дослідного інституту зоології та біології, який проводив дослідження викопних останків тварини. Датовані документи 1931 роком, для чого їх вклали у череп носорога - загадка...
2 місце. Найбільший слон Європи
У 1986 році в Призов’ї було зроблено чергове велике відкриття. Житель Приморська Віктор Прокопович на околицях міста, в районі глиняного кар'єру, виявив безліч великих скам'янілих кісток. Величезний, близько 4 метрів завдовжки, бивень свідчив про те, що кістки належать древньому слону. Окрім бивня вдалось розкопати частини величезного черепа, передніх ніг. Деякий час Віктор Прокопович зберігав зкамянілості в своїй майстерні, але згодом передав до музею.
Сьогодні ці останки викопної тварини можна побачити в зоологічному залі Приморського краєзнавчого музею. Як визначили палеонтологи, належать кістки степовому мамуту (Mammuthus trogontherii), якого ще звуть трогонтерієви слон.
Степовий трогонтеріевий слон є одним з найдавніших представників роду мамутів. Це був найбільший з усіх відомих європейських слонів, в плечах він досягав висоти майже 5 метрів, його бивні також виростали до 5 метрів. Степовий мамут жив в Європі і Азії в середньому плейстоцені близько 400 тис. років тому, до закінчення Міндель-рісського міжльодовиків'я, що передували періоду самого великого - Дніпровського зледеніння. На цей раз льодовик максимально просунувся по долині Дніпра, до широти сучасного міста Дніпро. Вважають, що трогонтерієвий слон був вже вкритий шерстю.
Вся еволюція роду мамутів йшла шляхом пристосування до умов все більш холодного клімату і харчування жорсткими травами. До цього ж часу відносяться і перші появи людини у Приазов'ї. Вони були рідкісні і відносяться до періодів потепління. Це були так звані архантропи - Гейдельберзька людина - предок неандертальців.
1 місце. Знахідка варта життя.
У червні 1941 року, за кілька днів до початку війни, газета «Більшовик Запоріжжя» повідомила про те, що на березі Азовського моря, неподалік Ногайська (сучасного Приморська), був знайдений скелет древнього слона. Як писала газета: «це має величезне наукове значення, і Осипенківський музей (з 1939 по 1958 Бердянськ носив ім'я П.Д.Осіпенко) може збагатитися експонатом, якого немає навіть у Києві». Як зясувалось, це був найбільший та найповніший скелет південного слона (Mammuthus meridionalis), з будь коли знайдених. Ця тварина мешкала у Приазов’ї близько 2,5 мільйона років тому.
Завдяки розкопкам, проведеним завідувачем природно-історичного відділення Осипенківського краєзнавчого музею Георгієм Манохіним в червні 1941 р, була виявлена половина скелета. Однак з наближенням фронту, робота була припинена, викопані кістки перевезені до Бердянська. Лише в кінці жовтня 1942 року, за сприяння німецького окупаційного командування, Манохіну вдалося продовжити розкопки.
Палеонтолог змушений був співпрацювати з окупантами, аби врятувати для світової науки унікальну знахідку. Кістки скелета вивезли до Берліна, де була влаштована виставка. Після війни скелет повернули до СРСР, а Георгія Манохіна було репресовано. Помер він за гратами. Довгі роки ім'я цього вченого з ідеологічних міркувань замовчувалося. У наш час скелет південного слона зберігається у Зоологічному музеї Санкт-Петербурга.
Андрій Токовенко
