Попри розповсюджену думку, що з загальної кількості міської молоді дуже мало справжніх поціновувачів поетичного слова, все ж вони є! Приморка.City відвідала презентацію літературного альманаху «Вітрила», що відбулася минулого тижня в БДПУ. Як це було – далі у фоторепортажі.
Відкрила подію Ольга Харлан – завідувачка кафедри української та зарубіжної літератури і порівняльного літературознавства.Ольга Дмитрівна відзначила, що ніколи не потрібно соромитися демонструвати іншим власні твори. Важко не погодитися з цим – писати в шухляду вже не актуально.
Тринадцятий випуск «Вітрил» став вагомим творчим доробком багатьох авторів. Численну поезію розбавляли поодинокі прозові твори.
На сторінках альманаху з 2003 року друкувалися понад 300 бердянських поетів. У збірці можна побачити як перші кроки поетів-початківців, так і роботи досвідчених майстрів слова, що вже доповнюють скарбницю сучасної літератури власними творами.
Окрім студентів та викладачів, подія зібрала чимало гостей – актова зала музичного корпусу БДПУ була вщент повна. Не беручи до уваги гальорку.
Вітання від викладача БДПУ та організатора презентації Ганни Александрової, вступне слово, відгуки критиків не зайняли більше десяти хвилин, атмосфера була невимушеною, теплою та без зайвого офіціозу.
Кожен з виступаючих авторів «брав публіку» чимось своїм. У когось прослідковувалась гостра індивідуальність, ну а хтось пішов шляхом наслідування видатних митців. Тим не менш, вірші чіпляли, не лишаючи слухачів байдужими.
На заході також були присутні викладачі та учні ЗОШ №16 – їм є що продемонструвати, адже серед учнів старших класів чимало починаючих митців слова.
А ще... поздоровити «Вітрила» прийшли гості з танцювальними та вокальними подарунками.
Закінчилася презентація живим спілкуванням та фотосесією.
Декілька віршів зі збірки до осінньої кави або духмяного чаю
Ще один крок
Від гарячих обіймів кипить наша кров
І холонуть вуста, застигають жили,
Та невже це і є оця справжня любов,
Для якої потрібен не розум, а сила?
Ми будемо рухатись далі все швидше,
Ми зможемо все й подолаємо разом,
Оскільки зірки нам таку долю пишуть,
Яка не обмежена місцем і часом.
Ми зможемо бути собою ще довго,
Оскільки у грудях палають серця
Могутнім бажанням боротись і жити,
Нестримною волею йти до кінця.
Жагою наші серця запалили
До прагнень, звершень і перемог,
І, можливо, нам завтра не вистачить сили,
Та сьогодні ми зробимо ще один крок.
Оксана Рева
Осенний экспромт
Не любила осень никогда.
Со слезами на глазах
Любит приходить всегда
С сердцем разбитым в руках.
Любит осень приходить на чай,
Приносить с собой морозы
И показывать свою печаль
Застилая мои грезы.
Вікторія Парова
Стара сила
і де нам
знайти прихисток?
море викидає
на берег тисячі мечів
наставляє на нас
усі троянські і всі
ахейські леза...
ми відступаємо
ми вже тут
де профіль самого степу
вгадується в тугих полинах і хвощах
кожен з яких належить тільки
своєму хитанню
усі вони – прихисток
який сягає колін
сягає живота і плечей
переростає підняті руки
переповідаючи
нам стару силу
почуту з-під такої глухої землі
крізь яку можна
вловити щось
тільки найтоншим
коренем
Микола Антощак
