Російські військові захопили у Бердянську два медичних заклади, призначили свого голову департаменту охорони здоров'я та викрали уролога. Попри постійну небезпеку, нестачу медикаментів та складні умови праці медики продовжують надавати бердянцям медичну допомогу.
Приморка.City ділиться історією уродженки Бердянська Євгенії О’Коннор. Її сестра Ольга – педіатриня, яка відмовилася виїжджати з тимчасово окупованого міста, бо вірить у свою місію – рятувати життя людей.
Гнів переріс у гордість
Сестра, яку я благала покинути Бердянськ, відмахнулась від організованої мною можливості вивезти її та всіх підібраних нею з вулиці покинутих котів і собак зі словами: «Залиш мене у спокої, я тут потрібніша». Мій гнів змінився на відчай. Так було до моменту, поки Оля не надіслала кілька фото і купу зворушливих історій про дітей, у яких нині є шанс на порятунок. Тоді мій відчай переріс у гордість.
Сестра залишилися єдиним педіатром на весь Бердянськ. Вона покинула свою приватну практику і вийшла на добові чергування в міську лікарню. Щодня Оля розповідає, як їй вдалося когось врятувати, мабуть, для того, аби довести мені, що дуже потрібна місту.
Я читаю усі її повідомлення, обливаюся сльозами і молю звільнити Бердянськ від рашистських тварюк, які обстрілюють навіть завчасно обговорені гуманітарні коридори, поки сестра намагається евакуювати на безпечну територію хоча б тяжких дітей, життя яких вона не зможе врятувати через відсутність ліків та спеціалістів.
Мені нестерпно усвідомлювати свою безпорадність у цій ситуації. Все, що мені вдається, так це немислимими силами водіїв-волонтерів передавати мінімальну кількість медикаментів. І щодня просити Бога, аби їх не забрали на якомусь з одинадцяти російських пропускних пунктів.
Як люди підбадьорюють лікарку в соцмережах
У коментарях до цього тексту, який Євгенія О’Коннор опублікувала на своїй сторінці у Facebook, бердянці залишають десятки слів вдячності Ользі, яка попри окупацію щодня виходить на роботу і лікує маленьких пацієнтів. Ось що вони пишуть:
«Олю, такі люди, як ви – гордість нашої країни! Без вас Україна не була б тією чудовою країною, якою вона є. Дякую вам за те, що рятуєте інших, жертвуючи собою. Це подвиг».
«Олю, ви неймовірна! Дай вам Боже сил і здоров’я. Безмежна подяка і низький уклін».
«Я пишаюсь вами, вашою мужністю та стійкістю… Завдяки таким чудовим людям, як ви, ми всі маємо надію, яка надихає нас на конкретні дії, що наближують нашу спільну перемогу».
«Лікар і людина з великої літери! Про таких людей треба розповідати майбутнім медикам в університетах, бо суха клятва – ніщо без таких героїв».
«Велике спасибі! Справжня відповідальність, жертвенність та виконання обов'язку лікаря перед Богом, народом і собою. Нехай Господь береже та допомагає!».
