Як раніше зустрічали весну у нашому краї? Чимало зимових свят, зокрема Масляна, знаменували собою початок Новоліття, яке наші предки зустрічали на початку весни. Збільшувався день, оживала природа, розпочинався новий сезон польових робіт.
Краєзнавець, директор Осипенківського краєзнавчого музею Олег Будяк добре знається на звичаях та обрядах українського народу. Думається, і читачам Приморка.City теж буде цікаво.
Свято Стрітення або Зимобор
– Стрітення, 15 лютого, це древнє свято, – розповів Олег Будяк. – За народними повір'ями в цей день єдиний раз за зиму гримить грім. Саме так Перун починає боротьбу з силами зими та холоду. Звідси ще одна назва цього дня – Громниця. В народі Стрітення вважалося першими закличками весни.
У цей день ворожили, виставляючи тарілку з зерном на ніч на двір. Якщо вранці роса – це на врожай, якщо роси нема – погана ознака.
Чимало обрядів, які здійснюються на Стрітення, пов'язані із громничими свічами, а також із водою.
Перун на о. Хортиця на Запоріжжі
Вважалося, що свічки присвячуються цього дня саме Перуну, який опікувався вогнем. В Україні такі свічки виготовлялися жінками та дівчатами. Вважається, що Стрітенська свічка – потужний оберіг.
Бувало, вони створювалися із трьох свічок, які спліталися в косу. Зазвичай така «коса» увінчувалася тризубом.
Дню жінки в Україні більше тисячі років?
Мало хто знає, що День жінки в Україні святкували 24 лютого, за тисячі років до появи 8 Березня. Саме так вважає український письменник, режисер Олег Ущенко.
Ось що він розповідає.
«Саме 24 лютого, на Уласа, жінки йшли гуляти у шинок або збиралися десь на хаті «погудіти». Але і то ще не все! Ввечері жінки поверталися з гульбиськ і мусили ритуально побити чоловіків, щоби ті до них були ласкаві та щедрі.
Єдине, що мала зробити у цей день заміжня жінка, то принести зранку води і налити у 3 пляшки зі шматочками страсної свічки. Пляшки залишали на покутті і вважалося, що через 3 дні Улас їх посвятив.
Одну пляшку потім виливали у криницю. З другої пляшки кропили худобу та іншу живність. А воду з третьої пляшки мама виливала у купель, де мала покупати своїх дітей, щоби були здоровими та дружніми».
Отож, 24 лютого з повним правом можна вітати жінок зі стародавнім українським святом – Днем жінки!
Колодія величаймо – Весну зустрічаймо!
Свято Колодія – теж з праслов’янських свят. Це низка обрядових дійств на честь весняного пробудження природи, відоме як Колодія, Колодка, Масляна тощо. Воно сягає глибин тисячоліть. Це низка обрядових дійств на честь весняного пробудження природи.
В прадавньому розумінні Колодій — це маленький Сонце-Божич, який уже підріс і набрався сили розкручувати Сонячне Коло, тобто став Коло-Дієм.
З наближенням весни Сонце все вище і вище піднімається по своєму небесному колу, відганяючи зимові холоди, а його сила, тепло та енергія передаються природі й людям. Отже «Коло діє» – життєтворний процес на землі триває, настає новий етап його оновлення.
Свято супроводжується обрядами, пов’язаним із проводами зими і зустріччю весни і має характер загального примирення, злагоди та всепрощення. За традицією в цей час влаштовуються народні гуляння, а всі дійства направлені на те, щоб прогнати зиму і розбудити природу від сну. Усі ці дні не роблять значних робіт, а славлять Колодія, Сонце, Весну і Світло.
За народним повір’ям, Колодій, як Бог і опікун шлюбу, щедро обдаровував здоров’ям, злагодою, достатком тих, хто створював родини, а ще дарував подружжю діточок.
Колодій, Колодка, Колодки, Масляниця, Масляна, Масниці, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Пущення, Загальниця, тощо – різні назви давнього свята.
Масляна вчора і сьогодні
Масляна, як і багато інших давніх українських народних свят, була включена до Християнського календаря, але з прив’язкою до Великодня, тоді як раніше Масляну святкували напередодні Новоліття – Нового року наших давніх пращурів. Новий рік в них починався з першим весняним Молодиком, який настає перед весняним рівноденням.
Масляна отримала таку назву тому, що основною обрядовою стравою були вареники із сиром, які вживалися з маслом чи сметаною. Виготовляли також млинці і пиріжки. Ними частували протягом усього тижня.
Звичай випікати млинці походить від стародавнього культу Сонця, що народжується з початком весни.
На масляному тижні не вживали м’яса, а виключно молочні продукти, та зазвичай вшановували худобу. У храмі освячували продукти тваринного походження, зокрема, масло, молоко, сир, які складали біля образів Велеса. Люди вірять, що Велес у цей день пильно наглядає за тваринами. Тому з образом Велеса йшли благословляти тварин і кропити їх свяченою водою.
Наприкінці тижня проводилися масові гуляння на майдані. Парубоча громада встановлювала гладенький та високий стовп – Колодку, який до того ж часто намащували салом (або іншим жиром), а на верх підвішували чобіт. Парубоцтво змагалося за право дістати чобіт, найспритніший отримував приз – пару чобіт для майбутньої тещі.
Всі обрядові дійства супроводжувалися піснями та хороводами, пригощанням один одного млинцями, закликаючи весну.
А традиційним завершенням гулянь є спалення величезного опудала Масляної (Мари, Зими), яке символізує проводи холодів і народження Весни та нового життя.
