Як працюють телефонні номери російських операторів і як зловити у Бердянську український мобільний зв'язок
Після того, як окупанти практично повністю заглушили в Бердянську мобільний зв'язок українських операторів, вони запропонували бердянцям альтернативу – російський стільниковий зв'язок, який виявився вельми ненадійним, як і будь-які інші «благодіяння» загарбників.
Окупанти наполегливо запевняли бердянців, що це «Киев умышленно отключил сотовую связь в городе», що «отключением связи Украина нарушает права жителей Запорожской и Херсонской областей», росіяни навіть запустили у своїх телеграм-каналах інформацію про те, що мешканцям почали приходити смс від українських операторів із повідомленням про припинення надання послуг зв'язку на території Запорізької області. Українські оператори спростували цю явну брехню і офіційно заявили, що не збираються кидати своїх абонентів, незважаючи на те, що вони знаходяться на тимчасово окупованих територіях, і всіма способами намагатимуться посилювати сигнал.
І, треба сказати, що де інде у місті, справді пробивається український мобільний зв'язок, хоч і нестабільно, люди діляться цією інформацією у соцмережах, переважно називають місця: центр міста, бульвар Шевченка, АЗМОЛ, пляж Ліски. Але, якщо вам справді дуже потрібний український зв'язок, не поспішайте здаватися, побачивши значок його відсутності у своєму телефоні. Спіймати зв'язок можливо, але для цього вам доведеться пройтися і протестувати різні місця. На тому ж бульварі Шевченка зв'язку може не бути, наприклад, на початку бульвару, але варто пройти вглиб та сісти на лаву, як зв'язок з'явиться. Така сама історія і в центрі міста і т.д.
Звичайно ж, такий варіант проходить, як одноразовий (дзвінок до банку, смс для ідентифікації та ін.), але для постійного зв'язку багато бердянців змушені були, сціпивши зуби, придбати сім-карти оператора російського стільникового зв'язку, або, як їх називають у народі «білі сімки» (мабуть тому, що сама сім-карта не має жодного характерного дизайну, як зазвичай прийнято в українських операторів).
Розхвалюючи та рекламуючи свого загадкового оператора, у якого, до речі, навіть немає назви, мережа позначена просто - "25096", окупанти наобіцяли золоті гори.
«Вы можете созваниваться как друг с другом, так и беспроблемно звонить абонентам сотовых операторов Российской Федерации. Мы уверены, что на фоне нестабильной работы украинских сотовых операторов, это незаменимые возможности для наших жителей», - сповіщав псевдомер Сауленко.
Сім-картки почали продавати у ГДК, спочатку один стартовий пакет коштував 240 грн. Звичайно ж, купити сім-картки можна було лише за пред'явленням паспорта, який на місці фотографували разом із придбаними картками, щоб було видно номери. На один паспорт давали п'ять сім карт.
Пізніше «російські сімки» різко впали в ціні, їх продавали вже по 70 грн, щоправда, на один паспорт давали лише дві сім-картки. Потім вони знову чомусь подорожчали і стали продаватися по 200 грн. Нещодавно перший заступник керівника адміністрації президента Росії Сергій Кирієнко, який уже не раз побував у Бердянську, невиразно говорив щось про те, що картки мають подешевшати.
Окремим квестом для тих, хто купив «російські сімки», стала історія поповнення рахунку, який спочатку взагалі не можна було поповнити ніде і ніяк. Деякі просили зробити це своїх родичів з-за кордону і навіть із Росії, але відповідь була одна: «такого оператора не існує». Тепер поповнення стало можливим у певних точках за 240 грн.
Тарифи російського оператора, стартові пакети якого подають у Бердянську
- Я б у житті не купувала нічого у цих нелюдів! – каже мешканка Бердянська Тетяна Василівна, - але я маю бути на зв'язку зі своєю дитиною. Ми звикли, що з українськими операторами із цим взагалі не було проблем. Я будь-якої миті знала, де мій син, могла зв'язатися з ним з будь-якого приводу. Тож вирішили купити карти російського оператора. І що ви думаєте? Якщо один раз із п'яти-шести додзвонишся – це величезне везіння. Або "абонент не доступний", або взагалі, не встигнеш набрати номер, як він пише "виклик завершений". А щоб тільки нам двом поповнити рахунок – це вже 480 грн на місяць! За наш рідний водофон я 200 грн. на місяць за двох платила. Ось така турбота про людей…
- Мені потрібно бути постійно на зв'язку зі старими батьками, - розповідає бердянець Олексій, - довелося купити російські сім-картки. Вони взагалі не працювали. Зовсім. Додзвонитися неможливо було нікому. Я вже не говорю за інтернет, який треба вручну налаштовувати, чорт з ним, з інтернетом, хоча б просто поговорити зі старими! Довелося на свій страх і ризик купити ще одну карту, з цієї хоча б раз на кілька днів можна додзвонитися. І що дивно, є номери, на які можна додзвонитися практично завжди, це деякі таксі, доставка води, виходить, що конкретні абоненти отримали робочі карти, а прості смертні – будь-що.
У контексті обіцянок окупантів: «Оставайтесь на связи всегда и общайтесь с родными и близкими безгранично!» всі ці історії виглядають як мінімум блюзнірсько. Як і оголошення про те, що тепер усі екстрені служби у місті місті – МНС, поліція, швидка допомога – приймають дзвінки на російські номери. У цьому випадку фраза «Сообщите указанные номера телефонов своим родным и знакомым. И берегите себя» звучить уже, як неприкрите знущання…
Нагадаємо, за заявою окупаційної влади Запорізької області, було відключено пошуковик Google.
Публікацію було створено за фінансової підтримки ЄС у партнерстві з DW Akademie. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю редакції та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
#mediafit
