Дар’я та Марія Юдіни – художниці з Бердянська, які творять магію за допомогою пензлів, кисточок, фарби і навіть епоксидної смоли. У Бердянську багато муралів створено руками старшої сестри Дар’ї. Зараз вона у Польщі зображує море на мушлях і біжутерії, та бере участь у благодійних заходах. Молодша Марія малює на залишках снарядів, гільзах та тубусах, займається волонтерською діяльністю та бере участь у численних аукціонах на підтримку української армії. Про творчість, Бердянськ, допомогу – дівчата розповіли Приморка.city.
З дитинства мріяли стати художницями
25-річна Дар’я за освітою фінансист, бухгалтер-аудитор, а за покликанням – художниця. З дитинства мала хист до малювання, як і молодша сестра Марія. Сестри народилися у Запоріжжі, але ще маленькими з родиною переїхали до Бердянська. Навчалися дівчата у Бердянській школі №2.
Дарʼя Юдіна Фото: З особистого архіву Дарʼї
З малечку навчалися в художніх школах, брали участь у численних конкурсах та майстер-класах. Даша каже, що малювання у них – це сімейне, хоча в родині ні батьки, ні бабусі чи дідусі, ніхто так не захоплювався цим, як сестри Юдіни. А останнім часом стали помічати, що і молодший брат має схильність до малювання.
- Ми почали малювати ще в дитячому садочку. Якийсь час у нас була няня, яка вміло перемальовувала інші зображення. Ми з нею якось сиділи та малювали, і батьки помітили, що у нас є потенціал до творчості. Тому спочатку мене віддали до художньої школи, а потім і сестру, – розповідає Дар’я.
Після закінчення школи, Марія не вагалася та пішла здобувати освіту художниці у Дніпровському національному університеті ім. Олеся Гончара.
- Малюю з дитинства, і тяга до малювання була постійно все вище та вище, тому вирішила будувати карʼєру в цьому напрямку, – каже Маша.
Дар’я хоч і мріяла про кар’єру художниці, вирішила здобути освіту, яка, на її думку, могла б знадобитися у майбутньому. Тому вона обрала бізнес, економіку, міжнародні економічні стосунки, маркетинг – все, що можна застосувати у будь-якій сфері життя, – вважає дівчина. Паралельно з освітнім процесом, Даша намагалася брати якісь замовлення, продовжувала малювати та розвиватися у творчій сфері.
Море на згадку про Бердянськ
Бердянськ - це Україна Фото: З особистого архіву Марії
Коли в Україні почалася повномасштабна війна, сестри перебували у різних містах – Даша знаходилась у Бердянську, а Маша – у Києві.
Ще кілька місяців Дар’я перебувала в окупованому місті, спостерігаючи за тим, як у рідному Бердянську знищують все українське. «Я була шокована, як, мабуть, і кожен мешканець Бердянська, який прокинувся у «новій реальності», – зазначає дівчина.
Після виїзду з окупації, Даша певний час залишалася у рідних в Запоріжжі, а потім переїхала до Польщі. Вже в іншій країні їй довелося будувати життя з нуля. Каже – це втретє, коли вона була вимушена починати все с початку.
У Польщі дівчина пішла працювати за спеціальністю. Наразі вона працює в корпорації, де займається бухгалтерією інвестиційних фондів. Паралельно Даша розвиває власну справу, яка направлена на творчість. Намагається багато працювати, щоб була змога донатити на ЗСУ та допомагати родині.
- В Бердянську я переважно малювала мурали – це були розписи стін як фасадних, так і внутрішніх. Найчастіше для ресторанів, нових закладів, квіткових магазинів тощо. Зараз переважно роблю вироби з епоксидної смоли, на яких дуже часто зображую море. Море в мене асоціюється з Бердянськом. Я дуже сумую за рідним містом, де я виросла, де розвивалися мій характер та мій творчий шлях. З епоксидної смоли також роблю біжутерію. Можна сказати, що це мій новий напрямок у творчості, – розповідає майстриня.
У Кракові Дар’я часто бере участь у різних ярмарках та благодійних заходах. Працює дівчина у майстерні, де виготовляє вироби та малює картини. Її роботи можна побачити у неї в соцмережах, а зараз вона займається ще і розробкою власного сайту. Також повернулася до свого давнього хобі – до танців.
У подальших планах – справа по душі. Даша хоче повернутися до створення муралів. Планує перейти від корпорації до свого бізнесу, і розвиватися в цьому напрямку. Сильно не загадує, бо ситуація у світі доволі нестабільна. Тому невідомо, де хто опиниться у майбутньому.
- Ти щось плануєш, щось будуєш, щось створюєш, а це все може бути зруйноване просто в один день, як ми вже могли переконатися. Буду слідкувати за ситуацією. Поки що точно не знаю, чи зможу я повернутися до Бердянська. Але я сподіваюся, що така можливість буде, – каже вона. – Бердянськ – це місто, в якому я виросла, в якому я вперше закохалася, в якому я побудувала своє життя – творче та громадське. Тому я завжди буду згадувати Бердянськ як мій дім, хоча я і народилася в іншому місті. Найбільше сумую за морем та за тим безтурботним життям, що там залишилось.
Розписи на залишках снарядів для підтримки ЗСУ
Марія Юдіна малює на тубусах, залишках снарядів та гільзах Фото: З особистого архіву Марії
Як тільки Марія дізналася, що її рідне місто окупували російські загарбники, зрозуміла, що потрібно щось робити для підтримки Бердянська та української армії.
Дівчина займається волонтерською діяльністю – з початку повномасштабного вторгнення вона розписує залишки снарядів та проводить численні аукціони на підтримку Збройних Сил України.
- Зі мною звʼязуються волонтери, і після всіх узгоджень, присилають мені залишки снарядів для розмалювання, – розповідає дівчина.
Здебільшого на своїх розписах Маша зображує квіти та міста України. Наприклад, Мелітополь, Запоріжжя, Бердянськ. На одній з робіт про Бердянськ були зображені відомі пам’ятні місця – альтанка на Приморській площі, пам’ятники бичку-годувальнику та хлопчику-рибалці. Майстриня малює на тубусах, різних гільзах, навіть є розпис на уламку ракети.
- Коли волонтери говорять: «Намалюйте, що відчуваєте» – я малюю своє рідне місто. Бердянськ – це місто, яке залишає в моєму серці певне місце. Море, пісок та сонце – це все є на моїх малюнках, – каже Маша.
Розписи бердянської художниці йдуть на аукціони, тому їх можна побачити лише на фотографіях, або вже у власників, якщо пощастить. Аукціони проходять як дистанційно, так і офлайн. За допомогою таких заходів, організатори збирають кошти на спорядження, техніку та багато інших речей, необхідних нашим бійцям на фронті.
«Матеріал створено в рамках проєкту «Життя війни» за підтримки ГО «Лабораторії журналістики суспільного інтересу та IWM».
