Мешканці Бердянська розповідають про ціни на ритуальні послуги та проблеми, з якими стикаються родичи померлих через російських загарбників та окупацію
Ми багато чуємо про те, як складно жити в окупованому Бердянську, наскільки проблемно і дорого обходяться послуги медицини, але навіть смерть в окупації виходить недешевою і завдає безліч проблем родичам померлого.
Якщо раніше люди похилого віку бувало жартували: «стільки грошей на лікування йде, що дешевше поховати», то сьогодні цей жарт вже не актуальний, оскільки поховати людину вийде, напевно, ще дорожче і проблемніше, ніж лікувати.
Для того щоб гідно поховати людину в окупації, потрібно мати солідні заощадження. Не найкраща труна обійдеться 4-5 тис руб, комплект у труну - від 1 тис руб, підготовка тіла - 3 тис, катафалк - 4500 руб, скромний хрест з табличкою - 3500 руб і так далі.
Скріншот з сайту, який пропонує ритуальні послуги у Бердянську
Ось що пишуть бердянці у соцмережах:
– Люди, кто хоронил, сколько сейчас стоит венок?
– От 600
– Это да, а самые дешёвые похороны 17000 это без поминок + место на кладбище 4000.
При цьому росія виділяє допомогу на похорон всього 8 тис руб і її ще потрібно піти оформити в пенсійному фонді і дочекатися отримання.
Бердянський морг переповнений
Але фінансовий бік питання є не єдиною проблемою. Бердянці розповідають, що великі проблеми виникають на етапі потрапляння тіла до моргу. По-перше, неодмінно роблять розтин всіх тіл, навіть якщо померлий - 90-річний старий. А оскільки морг переповнений, то видачі тіла доводиться чекати по кілька днів.
– Ми нещодавно ховали племінника, зіткнулися з усім цим похоронним кошмаром. Усіх вскривають, навіть дряхлих старців. Трупи не видають по 4-5 днів, до Бердянська звозять трупи з усього Бердянського та інших районів, морг переповнений, трупи лежать у коридорах, доки не почорніють. Чи це пов'язано з тим, що багато трупів військових – нам невідомо.
– Я хоронил недавно сестру, – пише бердянець, – это девять кругов ада надо пройти с этим несчастным мертвым телом, пока оно, наконец, обретет покой в земле. А потом начнется следующая серия проблем – установка памятника, посещение кладбища, куда не всегда можно попасть, я читал с соцсетях, люди пишут, что бывает такое, что не пускают на кладбище по какой-то причине, причем никто об этом официально не предупреждает.
Що стосується старих, які розуміють, що будь-якої миті можуть опинитися по той бік, їх при цьому мучить і ще одна проблема - дуже не хочеться вмирати в росії.
– Наша бабуся постійно плаче: «хочу померти в Україні», каже, тягтиму скільки зможу, щоб дочекатися повернення України, ну, а якщо не дочекаюся, то хоча б мій паспорт український покладіть мені в труну потихеньку.
Публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Приморка.city і не обов’язково відображає позицію Фонду та його фінансових партнерів.
Якщо вам сподобався цей матеріал і ви хочете читати більше новин про життя людей на окупованій території, підтримайте нашу команду за посиланням на головній сторінці сайту Приморка.city.
