Жителька окупованого Бердянська Марина Ашифіна поширювала неправдиву інформацію про полонених ЗСУ та брала участь в російській пропаганді, за свою діяльність вона отримала 12 років ув'язнення
Жителька окупованого міста Бердянськ Марина Ашифіна відома тим, що використовувала полон свого військового чоловіка для проведення пропаганди на користь рф, серед військових та родин військовополонених.
До повномасштабного вторгнення Ашифіна жила в Бердянську. Тут її чоловік Павло Ашифін проходив військову службу в 501 батальйоні морської піхоти 36 бригади як матрос і механік-водій. У квітні 2022 року він здався в полон. Згодом його відпустили без процедури обміну.
Марина Ашифіна після цього спочатку сама, а потім разом з чоловіком, роздавали численні інтерв’ю. У них розповідали про військовополонених Збройних Сил України, їхні зустрічі з рідними та, нібито, подальше звільнення.
У липні 2022-го вона створила телеграм-канал і акаунт в інстаграмі. На цих інтернет-ресурсах вона поширює свої виступи й інтервʼю численним пропагандистських ЗМІ із закликами до підтримки окупантів і представників окупаційної адміністрації. Називала Маріуполь та Бердянськ територію російської федерації.
22 вересня 2023 року Ашифіна опублікувала у своєму телеграм-каналі розмову з полоненим українським військовим, яку вона провела спільно з російським пропагандистом. Спілкуючись із полоненим, Ашифіна пропагувала думку, що військовий має відмовитися від патріотизму й українського громадянства на користь російського, адже Україна нібито не хоче обмінювати полонених.
Марина та Павло Ашифіни у Москві після переходу на бік ворога
Загалом, головна її діяльність була зосереджена на тому, щоб спонукати українських бійців здаватися у полон, а потім становитися на бік російської федерації. Так, наприклад, чоловік Ашифіної після визволення фотографувався в футболці з написом "Русское ополчение". Із публікацій в Instagram видно, що сьогодні Ашифіна з чоловіком і сином проживає у Москві.
Вінницький суд визнав Ашифіну винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 110, ч. 2 ст. 436-2, ч. 6 ст. 111-1 КК України, та за сукупністю злочинів призначив їй остаточне покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна на користь держави. Строк відбування основного покарання буде рахуватись з дня її фактичного затримання на виконання вироку суду.
