Збірку з такою назвою презентували у Запоріжжі на цьому тижні
У ньому 25 особистих історій з окупації та прифронтових міст Запоріжжя, Київщини, Луганщини, Харківщини, Херсонщини і Чернігівщини. Спогади жителів з 14 по 22 рік зібрав «Східноукраїнський центр громадських ініціатив». З початку війни організація документувала злочини та порушення прав людей, надавала правову допомогу. Під час повномасштабного вторгнення змінила формат, щоб показати «людський лик» війни людям закордоном.
Фрагмент розповіді Тетяни Черепанової з книги «Коли не стукають у двері»
Очевидці подій закарбували переживання про досвід життя в окупації, під обстрілами, втрати родичів, друзів чи рідного дому, полон, евакуацію, страждання тварин.
В своїй історії «Місто, у яке я не повернусь» вчителька з Бердянська Тетяна Черепанова розповідає про бердянський спротив у перші тижні війни:
"Насправді лякали нас тільки постійна тиша й очікування бодай якихось дій.
Хоч якогось сигналу про те, що Україна нас не забула, про те, що ми потрібні їй. Таким сигналом став підірваний у порту російський корабель. У той день бердянці на вулиці усміхалися одне одному, бо слідом за російським кораблем, тобто на дно Азовського моря, відправився майже весь особовий склад десантного корабля «Саратов». Усміхалися майже всі, а ми із чоловіком готувалися за потреби прийняти друзів-студентів у себе вдома.
Вікна гуртожитку Бердянського педагогічного університету якраз виходять на порт, у якому стояв корабель, тому окупанти першим ділом ламали двері студентських кімнат. Берцями і резиновими кийками студентів вигнали
з гуртожитку, без права на повернення.
Я пишу повідомлення друзям на підконтрольну територію України: «Будь ласка, розкажіть про це світу. Поки всі святкують знищення корабля, студенти нашого університету сидять в актовому залі на допиті. Телефони у них забрали, і в лікарню сказали не звертатися»".
Також Тетяна розповіла про те, як вона з чоловіком та їх улюбленим псом Нільсоном рятувались з захопленого міста.
Переживання, сум, сльози та боротьба. Цього дуже багато в історіях мешканців окупованих міст. Автори ставлять собі за мету, зробити все, щоб про це знали не тільки в Україні, а й за кордоном. Презентацію книги планують також провести у Німеччині, Болгарії та Польщі.
Онлайн-формат книги можна знайти на сайті Східноукраїнського центру громадських ініціатив.
