Командир роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 4-ї ОТБР уродженець Бердянська Євген Татаренков мріє повернути батькам дім який забрали росіяни
Євген — родом із Бердянська. В нього патріотична родина, яка була змушена виїхати на самому початку окупації міста. Всі завжди підтримували ідеї незалежності, гідності, боротьби. У 2013-14 роках Євген підтримував Революцію Гідності. А після вторгнення росії у 2022 році — вступив до війська. Євген Татаренков дав велике інтерв’ю каналу «Ми-Україна», в якому розповів про бажання повернути батькам дім та свій погляд на війну.
Коли почалась повномасштабна війна, Євген Татаренков не вагався. Він залишив цивільне життя і добровольцем пішов на фронт. Хоча до цього мав блискучу кар'єру і три вищі освіти — Києво-Могилянська академія, а також магістратура в Нідерландах і Великій Британії за фахом "публічна політика та державне управління". Але всі знання, досвід і вміння він вирішив використати для найголовнішого — захисту своєї країни.
— Я не міг інакше. Коли тебе позбавляють дому, намагаються стерти твою національну ідентичність і підкорити силою — це не просто вторгнення, це виклик самому твоєму існуванню. На таке треба відповідати, — говорить він.
У Збройних Силах України він пройшов навчання в школі "Буревітор" — курс підготовки для командирів ударних безпілотних підрозділів. Потім — бойові виїзди, формування роти, постійна еволюція. Тепер Євген — командир роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 4-ї окремої танкової бригади. Його підрозділ завжди працює на передовій. Зараз на Харківському напрямку.
— Майбутнє армії — за безпілотними системами. Ми вже зараз бачимо, як фронт змінюється. Дрони — це не просто допомога. Це окрема сила. І наша рота — частина цієї трансформації, — каже Євген.
Його рота — це команда, яка об’єднує айтішників, інженерів, водіїв, волонтерів. Людей, які, як і він, залишили все, щоб боротися. Вони навчаються, адаптуються, шукають нові технологічні рішення — і при цьому щодня ризикують життям.
Для Євгена війна — не лише про зброю, вона про свободу вибору. Про право жити у своїй країні за своїми правилами. І саме тому він бореться: за можливість одного дня повернутись у вільний Бердянськ — вже не військовим, а звичайним українцем, який зробив усе, що міг.
— Для мене Бердянськ — це не просто рідне місто. Це місце сили. І я зроблю все, щоб одного дня повернутись туди — вже не як військовий, а як вільний українець, який відвоював своє право жити вдома, — каже Євген.
