О том, как с дистанционным обучением справляются 11‑классники Берестовской школы, рассказал их классный руководитель, учитель химии Анатолий Горбуля:
— На сайте школы каждый учитель выставляет задания, электронные ссылки на презентации, видеоуроки, тесты и другие источники, которые помогут подготовиться ребятам. Часто общаемся по телефону, есть группы в Viber. Для подготовки к ВНО есть группы с учителем украинского языка и биологии. Фотографии выполненных заданий ученики также присылают в Viber. Некоторые учителя используют сервис Google Classroom. Класс у нас небольшой, всего восемь человек. Большинство ребят выбрали для сдачи ВНО историю, биологию, географию. А вот сдавать физику и математику решили всего несколько человек.
Анатолий Анатольевич не отрицает того, что «вживую» детям учиться легче. А занятия онлайн дают возможность где‑то схитрить и не так сильно напрягаться.
— Некоторые ученики не очень ответственно подходят к выполнению заданий. Идут по пути наименьшего сопротивления и подсматривают ответы в интернете. Например, по химии сейчас можно посмотреть лабораторные работы на YouTube и переписать ответ оттуда. Или используют для этого QR-коды, — сетует учитель. — Но есть и те, кто не хочет бездумно списывать. Они звонят, уточняют непонятные моменты. Потому что понимают, что оценка без знаний ничего не значит. И это правильный подход. Ведь в конце учебного года во всех классах все равно пройдет оценивание по материалу, пройденному во время карантина. Пока еще не знаем, в каком виде это будет проходить. Но этого точно не избежать.
По словам учителя, одна из главных трудностей для нормальной организации дистанционного обучения — низкая скорость интернета:
— У нас в селе нет ни 3G, ни 4G интернета. Конечно, ребятам непросто. Особенно тем, у кого есть только мобильный интернет. Одиннадцатиклассникам, как и другим школьникам, уже надоел карантин. Все хотят встретиться. Увы, они уже не вернутся в родную школу. Но ко всему нужно относиться философски. Все же у ребят появилось больше времени, чтобы подготовиться к ВНО, еще раз хорошенько подумать, с чем бы они хотели связать свое будущее. Уверен, впереди у них еще много радостных и светлых моментов. Главное, чтобы все были здоровы!
«Карантин дужче нас зблизив»
Учениця 11‑го класу Берестівської школи Ольга Гарбузова навіть під час карантину знаходить чимало позитивних моментів:
— Навчатися дистанційно спочатку було незвично. Я не могла сконцентруватися. А кількість домашніх завдань взагалі мене налякала. Але виявилося, що все не так страшно. Вдома можна навчатися вдумливо й спокійно. Можу приділити більше часу і уваги тим предметам, які вважаю важливішими. Наприклад, не витрачати час на уроки фізкультури чи інформатики, які не дуже люблю. Особисто я на карантині стала більше готуватися до незалежного оцінювання. Тепер я відчуваю себе впевненіше.
Ось що Оля розповідає про труднощі, які виникають під час навчання:
— Дистанційному навчанню заважають обмежені технічні можливості. Низька швидкість інтернету в селі уповільнює нашу роботу. У трьох із моїх однокласників взагалі немає Wi-Fi, є лише мобільний інтернет. Звісно, їм важче навчатися дистанційно, коли сайт із завданнями зависає, а посилання довго не відкриваються. А ще я сумую за однокласниками. У нашому класі завжди було весело. Але ми все одно переписуємося, спілкуємося по телефону, продовжуємо допомагати один одному. Мені навіть здається, що карантин дужче нас зблизив.
Ми поцікавилися в одинадцятикласниці, які у неї враження від уроків Всеукраїнської школи онлайн.
— Перший з уроків, які зараз транслюють по телевізору, ми дивилися хоч і дистанційно, але всі разом. Було пізнавально й дуже весело. Потім обговорювали побачене у групі в Viber, обмінювалися враженнями. Особливо нам сподобалася руханка. Ми виконували вправи, усі фотографувалися й ділилися своїми фото. Тому я точно знаю, що карантин може бути веселим, — поділилася Ольга.
А що ж майбутні берестівські випускники думають про відміну випускного вечора?
— Звісно, спочатку всі засмутилися, що в нас не буде випускного вечора. Ми готували танець, вчили пісні, довго не могли дійти згоди, яким повинно бути наше свято. І ось, нарешті, коли ми порозумілися і обрали варіант, який подобається всім, — розпочався карантин, — розповіла дічина. — Проте гнітючий настрій тривав недовго. Ми все одно обов’язково зберемося разом вже після карантину. Нехай це буде звичайна вилазка на природу, але разом із однокласниками.
