Майже всі українські педагоги вишів відчувають вигорання, — такий висновок зробили дослідниці з Бердянського педагогічного університету Яна Сичікова та Наталя Цибуляк. Їх дослідження опублікувало Дзеркало тижня
Доктор технічних наук, проректор з наукової роботи Бердянського державного педагогічного університету Яна Сичікова та кандидат психологічних наук і доцент кафедри прикладної психології та логопедії Наталя Цибуляк у статті "На межі: міграція та вигорання викладачів українських університетів під час війни" () для видання «Дзеркало Тижня» порівняли результати всеукраїнського дослідження Міграційний статус і вигорання українських викладачів під час війни" та відповіді респондентів, які залишилися в країні та, які виїхали за межі України.
Інтенсивність вигорання відрізнялася залежно від міграційного статусу під час війни
Науковиці під час свого дослідження звернули увагу на такі три основні прояви вигорання згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я:
Дослідження рівня емоціонального виснаженняФото: zn.ua
Емоційне виснаження — відчуття постійної нестачі енергії.
У викладачів, які вимушено виїхали за кордон, було виявлено найвищий рівень емоційного виснаження — 64%. Цей показник серед внутрішніх мігрантів становив 55%, а серед тих, хто залишився на своїх місцях, — 45%. Для всіх груп опитаних основними проблемами були відсутність належної підтримки, нестабільність ситуації в країні та тривога за родину;
Деперсоналізація — психологічна відстороненість від роботи, неприйняття.
Найвираженішою деперсоналізація була серед викладачів, які виїхали за межі України.
"48% із них втратили емоційний зв’язок зі студентами та колегами через поступову втрату відчуття приналежності до академічної спільноти. Серед внутрішніх мігрантів цей показник становив 35%, тоді як серед тих, хто залишився на своїх місцях, — 28%", — вказують автори.
Оцінка рівня деперсоналізаціїФото: zn.ua
Знецінення власних професійних досягнень — зниження професійної ефективності.
Значне зниження своїх професійних досягнень відчули близько 50% опитаних викладачів, які виїхали за кордон.
"Тоді як серед внутрішніх мігрантів таких було 40%. Серед викладачів, які залишилися на своїх місцях, 30% також відчували знецінення своїх професійних успіхів, але на нижчому рівні", — додають науковиці.
Дослідження рівня знецінення особистих досягненьФото: zn.ua
Чинники вигорання
На вигорання українських педагогів вітчизняних закладів вищої освіти під час війни впливає ціла низка чинників. Автори зазначають, що критичним чинником є погіршення безпекової ситуації. Близько 84–87% опитаних викладачів відчувають тривогу за власне життя та своїх близьких і майбутнє країни.
Багато респондентів гостро відчули нестабільність соціального захисту та недостатність оплати праці. 55% викладачів, які вимушено виїхали з України та 49% внутрішніх мігрантів вказали на негативний вплив економічної нестабільності.
"Зовнішні мігранти, зі свого боку, зазнали додаткових фінансових труднощів через зростання вартості життя за кордоном, що ще посилювало їхнє вигорання", — повідомили дослідниці.
На вигорання також значно вплинуло збільшення навантаження. Усі опитані повідомили про збільшення обсягу роботи та її складності. З додатковими труднощами зіштовхнулися внутрішні мігранти через необхідність адаптуватися до нових умов та брак ресурсів.
"Близько 50% із них повідомили, що невизначеність стосовно майбутньої професійної діяльності впливала на їхній стан, а 35% вказали на відсутність ресурсів для ефективної роботи", — пишуть Сичікова та Цибуляк.
Науковиці наголошують, що результати дослідження "Міграційний статус і вигорання українських викладачів під час війни" свідчать, що існують специфічні чинники, що залежать від міграційного статусу. Вищий рівень емоційного виснаження демонстрували викладачі, які були змушені мігрувати, ніж їхні колеги, які були немігрантами.
