У Бердянську директорка клубу “Маяк”, голова громадської організації “Сяйво надії” Оксана Антолік займалася реалізацією проєктів, спрямованих на покращення якості життя в громаді. Через два роки після евакуації до Запоріжжя її організація проводить інтеграційні заходи для бердянців, ветеранів та їхніх родин. В рамках проєкту “Точки єднання” ми спитали в Оксани Антолік, чого зараз найбільше потребують бердянці-переселенці та попросили поділитися своїми ідеями щодо об’єднання громади та збереження її ідентичності.
Оксана Антолік (зправа) з бердянськими волонтерами на заході присвяченому протидії насильстваФото: Архів Оксани Антолік
– Що для вас зараз бердянська громада, чи відчуваєте ви себе її частиною?
– В умовах сьогодення, для мене бердянська громада, це, насамперед люди. Звісно я відчуваю себе частиною Бердянської громади, не дивлячись на те, що я вже два роки мешкаю у Запоріжжі, завжди коли мене питають звідки я, то кажу, що з Бердянська. Для мене це важливо. Я продовжую допомагати бердянцям, які виїхали до Запоріжжя, продовжую працювати у бердянському відділі культури, тобто як можу підтримую зв'язок зі своїм рідним містом.
– Як на вашу думку змінилися пріоритети, в умовах коли громада виявилася розділеною, що передусім турбує тих хто залишився в окупації, і тих, хто опинився за межами міста? Які фактори залишаються об’єднуючими?
– Пріоритети змінилися дуже сильно. Тепер головною задачею більшості бердянців – тих хто виїхав до України та за кордон, хто залишився у місті, є прагнення просто вижити. З’явилися інші проблеми, і по-перше, це незадоволення базових потреб, таких як безпека, харчування, побут.
Дуже гостро стоїть питання з працевлаштуванням, бо ВПО брати на роботу готові далеко не всі роботодавці, а у тих, хто виїхав за кордон додається ще мовний бар’єр і сприйняття/несприйняття місцевого менталітету. Постійна зміна житла, це ще одна проблема, тому що ти не можеш почуватися там господарем і постійно відчуваєш, що це тимчасово. Так виходить через різні обставини – власники продають нерухомість, повертаються туди жити самі, а буває, що житло зазнає руйнації через артобстріли. Так, одна моя знайома за два роки змінила 12 квартир.
Соціалізація дітей, це теж окреме гостре питання, оскільки нове середовище, не завжди прийнятне і лояльне, крім того, діти постійно живуть у стресі, що призводить до нестабільного психоемоційного стану.
На мою думку, не дивлячись на те, що громада розділена через різні погляди на політику і все що відбувається, залишається один дуже сильний об’єднуючий фактор – це знову зустрітися з близькими людьми, знову мати змогу вільного спілкування, мати можливість знов приїхати до дому та пройтися вулицями нашого міста. Мені здається, цього чекають всі бердянці.
– Як змінилося за цей час ставлення бердянців у місті та поза ним один до одного?
– Я не можу звісно казати за всіх бердянців, але, оскільки, ми постійно працюємо з ВПО і вони часто діляться з нами своїми думками, то з того, що я чую, можу зробити висновок, що ця прірва тільки зростає - відстань і тривалий час війни дається взнаки. Крім того, це підтверджують коментарі із соціальних мереж. Іноді здається, читаючи деякі коментарі, що незнайомі один з одним люди, формують своє відношення до опонента тільки за територіальною ознакою знаходження.
– Чи можна казати що по суті формується нова громада? Чи дві різні громади – в місті та поза ним?
– Я більше схиляюся до другого варіанту, що формується дві громади – в місті та поза ним, але так думати не хочу, бо це ще один чинник роз’єднання.
– Як, на вашу думку, цей різний досвід життя поза домом та під окупацією вплине на життя громади надалі, після війни?
– Тут, я погоджуюся з думками аналітиків, що потрібна буде величезна робота кризових психологів, аналітиків конфліктів, змінотворців громад. У кожної людини своя історія, свій непростий шлях і свій біль, який з часом може стати слабкішим, але точно не забудеться. Треба буде багато терпіння і праці над собою. Хотілося б, щоб люди почали цінувати й берегти свою культуру, ідентичність, історію…
Заходи для бердянців від ГО "Сяйво надії"Фото: Архів Оксани Антолік
– Взагалі в таких умовах можна зберегти ідентичність бердянців і як?
– Не тільки можна, а ще і треба. Це яскраво продемонстрував захід Berdiansk day 2024, який одночасно пройшов у Запоріжжі, Києві, Львові. Люди обіймалися один з одним, тільки тому, що вони бердянці, плакали, згадували рідне місто, розповідали про свої райони. На кожному заході були присутні культурні символи Бердянська – прототипи пам’ятників бичку, хлопцю рибалці, жабі тощо; з кожного кутка ми чули наше типове «Шо? Ля! Тю». Для кожного присутнього на заході, було цінним на день начебто опинитися у нашому маленькому Бердянську. Понад 7,5 млн переглядів на Ютуб свідчать про те, що люди підключалися до трансляції з усіх куточків світу, їм не байдуже, вони хочуть бачити земляків.
– Як ви вважаєте, коли після звільнення Бердянська повернуться усі хто захоче повернутися, якою буде їх зустріч з тими, хто переживе окупацію? Чи зможе громада знов об’єднатися і повернутися до звичного життя?
– Тут не можна відповісти однозначно, кожна зустріч буде особливою по своєму, залежно від попереднього досвіду і стосунків. Але я вірю, що у широкому сенсі, пройде час і громада знов повернеться до звичного життя. На все потрібен час. Про це також свідчить і світовий досвід країн, які пережили подібні події.
– Чи зможе суспільство ужитись з колаборантами? Що взагалі з ними слід робити?
– З того, що я бачу зараз, то суспільство не налаштоване толерантно. Я думаю, що всі люди дорослі і свідомо робили свій вибір. Звісно є люди, на яких було здійснено тиск, тому я вирішення цього питання залишаю правоохоронним органам, які зможуть з'ясувати всі обставини.
– Розв'язання яких питань для громади зараз актуальне? Що може зробити громада об’єднавшись?
– На мою думку, актуальними питаннями для нашої громади та її мешканців є:
Соціальна інтеграція: Підтримка ВПО-бердянців, створення умов для їхньої інтеграції у місцеву спільноту.
Житло та економічна підтримка: Забезпечення доступного та комфортного житла для переселенців, створення нових робочих місць, підтримка місцевого бізнесу та підприємництва. Поліпшення інфраструктури для задоволення потреб зростаючого населення в приймаючих громадах. Забезпечення медичних послуг для нових мешканців, включаючи психічне здоров’я, покращення безпеки для всіх мешканців громади.
Доступ до освіти: гарантування доступу до навчальних закладів для дітей та дорослих. Збереження бердянських закладів освіти та культури, не тільки, як профільних інституцій, а ще і як платформ для неформального спілкування, згуртування та об’єднання.
Правова та інформаційна допомога: інформування про права та можливості переселенців, надання їм юридичної підтримки. Тут хотілося б бачити колективну роботу приймаючої громади й бердянської громади, більшої популяризації послуг, які можуть отримати мешканці громад та ВПО. Щоб інформація була доступна не лише на офіційних ресурсах, якими зазвичай користується небагато людей.
Об’єднавшись, громада може посилити якість послуг для інтеграції ВПО у приймаючу громаду, це допомогло б краще вивчити потреби бердянців і спрямувати зусилля на подолання наявних проблем, це надало б змогу не «задвоювати» послуги, які надають ГО для підтримки бердянців. Об’єднана громада, спроможна адвокувати права своїх мешканців на всіх рівнях, сприяти зниженню рівня напруги серед населення тощо. На мою думку, завжди в основі відношень з приймаючою громадою повинні бути принципи «Нічого для нас без нас» та «Рівний рівному», думка кожного повинна бути врахована.
– Що можна зробити для об’єднання мешканців громади вже зараз?
– Підтримувати ініціативи з примирення: організовувати заходи, які сприяють діалогу між різними групами населення.
Залучати бердянців до спільних ініціатив, волонтерських проєктів, які допомагають відновлювати країну. Проводити інформаційні кампанії в медіа для підвищення обізнаності про важливість єдності.
Залучати громаду до прийняття рішень на місцевому рівні та підтримувати місцеві ініціативи.
Проводити курси та семінари, які популяризують українську культуру та історію, в тому числі локальну.
Об’єднання українців і мешканців громади, такої як Бердянськ — це складний, але можливий процес, який вимагає зусиль з боку суспільства, держави та міжнародної спільноти.
Матеріал підготовлений завдяки фінансовій підтримці Української Асоціації Медіа Бізнесу за гроші “Німецького Фонду Маршалла з США” та “Українського Медіа Фонду”
