Згадуємо рік, що майже минув. Зібрали для вас найважливіші події з життя окупованого Бердянська та його мешканців в місті та у вимушеному вигнанні, про які ми писали протягом 2024 року
Бердянськ без світла та води
У перший день нового року у частині міста зникло світло і ця проблема розтягнулась на цілий рік. Важко пригадати хоч один з днів, коли б в Бердянську електропостачання було б у всіх мешканців. Щоденні планові та аварійні відключення стали нормою життя окупації. Взимку до цього додавались ще й постійним відключення теплопостачання. Окупована Тепломережа минулої зими майже щоденно повідомляла про нові випадки розгерметизації системи.
Постійні пориви, які нема кому ліквідувати та відсутність води - постійна картина життя в окупованому Бердянську
Але найболючіше питання Бердянська - це водопостачанням. Особливо критичною ситуація стала влітку, через спроби окупаційної влади гратися з тиском води, кількість поривів у місті зросла іноді перевищували 20 одиниць на добу. Ліквідовувати аварії було нікому, бо через величезні борги з заробітної плати звільнилась значна частина фахівців Бердянськводоканалу. В результаті окупаційна влада ввела безстроковий «режим обмеженого водопостачання», через що мешканці верхніх поверхів залишились без води на довгі проміжки часу. Розхвалена заміна труб фахівцями Тверьводоканалу – майже не допомогла, бо нові труби почали текти вже на другий день після звітів про закінчення робіт.
Вибори без вибору
Так звана виборча дільниця у Міському палаці культури
Окупаційна влада вклала чималі ресурси, щоб організувати вибори диктатора путіна на захоплених територіях. Спонукання віддати свій голос за диктатора почалися ще в січні, і з того моменту щоденно лунали з усіх кутів. Побудникові обходи, дострокове голосування, тиск на працівників бюджетної сфери… Людей буквально задовбали цими виборами. Але замість народної любові, окупаційна влада все одно отримала порожні виборчі дільниці та була змушена малювати як дані явки, так і самі результати.
Передвиборчою агітацією за диктатора путіна було забруднено весь БердянськФото: Бердянськ сьогодні
Гауляйтер балицький відзвітував, що участь у виборах прийняло більше 85% мешканців, з них 92% підтримало диктатора. Міжнародна спільнота не визнала результатів цих виборів. Бердянцям ж вони здебільшого запам’ятались чергою вибухів та ліквідацією зрадників.
Запальний Бердянськ
Звісно головною ціллю, після знищення позицій ворога в аеропорту минулого року, став порт Бердянська. Вибухати в районі порту в цьому році почало ще з 13 січня. Тоді рашисти заявили, що збили два БпЛА. А бердянці фільмували стовп диму над портом. Але найбільш вражаючим був масовим наліт дронів на територію порту вже восени, 31 жовтня. Більше 10 дронів одночасно атакували окупантів у порту.
Наслідки атаки на розташування окупантів у Бердянському потру
На честь такої події загарбники навіть оголосили у місті вихідний день, та гасали по центру, намагаючись збивати дрони з усього, що було під рукою. Через це пошкодження отримала на тільки інфраструктура порту, а й житловий фонд міста. Окупанти навіть заявили, що загинула одна жінка. Наступна ракетна атака на порт відбулась 22 листопада. ППО ворога не спрацювало, але гауляйтер Балицький заявив, що на роботу порту прильот не вплине.
Ще з таких гучних прильотів цього року запам’яталось 15 квітня. Тоді українські ракети атакували командний пункт ворога, розташований на заводі Південгідромаш. І хоч окупанти заявили, що всі ракети збили, але оновлені знімки Гугл показали, що прильоти таки були ефективними. А ворожі змі підтвердили, що внаслідок влучання були як мінімум поранені військові ворога.
Дим над заводом Південгідромаш у Бердянську
Але набагато частіше у Бердянську вибухало поряд із зрадниками. Іноді вдало, іноді не дуже. Але розслабитися їм не давали цілий рік.
Наслідки вибуху на заправці на Східному проспекті
22 лютого біля автозаправки ТЕС на Східному проспекті Бердянська вибухнув саморобний вибуховий пристрій. Його потужність у тротиловому еквіваленті склала 400 грам. Російське опозиційне видання ASTRA встановило особи двох поранених військовослужбовців. Це рядові Олексій Котов та Максим Ігонін. Обидва вони з в/ч 47084.
6 березня 2024 року вранці під транспортний засіб члена дільничної виборчої комісії з правом вирішального голосу було закладено саморобний вибуховий пристрій. Коли жінка сіла до салону автомобіля, припаркованого біля будинку на вулиці Герцена у місті Бердянську, воно спрацювало. Від отриманих травм потерпіла померла у медичній установі. Підірвали колаборантку Олену Валеріївну Ільїну 1969 року народження, яка проживала за адресою вул. Герцена, 107 у Бердянську.
Автівка зрадниці Олени Ільїної, підірвана силами спротиву у Бердянську
Окрім цього під час незаконного виборчого процесу в окупованому Бердянську лунали вибухи на двох дільницях: в муніципальному ліцеї в Колонії та в гімнації №2 по вулиці Волонтерів. Окупаційні змі повідомляли, що під час вибуху у гімназії загинула член виборчої комісії. Також тоді окупанти заявили, що у Бердянську попередили терористичний акт, спрямований на довірену особу одного з кандидатів на виборах президента росії, а саме Павла Мусенко.
Ліквідований у Бердянську зрадник Андрій Гончаров
У ніч на 18 квітня здетонував саморобний вибуховий пристрій, начинений цвяхами. У результаті на місці загинув 51-річний Андрій Гончаров. Він раніше міг працювати на українському оборонному підприємстві НВК «Іскра», а потім зрадив та перейшов працювати на бік ворога.
5 травня у тимчасово окупованому Бердянську підірвано автомобіль з із зрадником який працювв у місцевій катівні на території Бердянської виправної колонії №77 - Євгена Ананьєвського. Його автомобіль Ford Kuga також раптово вибухнув, не залишивши йому шансів на порятунок.
15 серпня в окупованому Бердянську знов пролунав вибух, тоді керівниця БМВА Вікторія Галіціна повідомила про замах на заступника гауляйтера Сауленко Павла Іщука. Як згодом з’ясувалось замах був невдалим і через деяких час Павло Іщук повернувся на роботу до окупаційної адміністрації.
Підірвана автівка судді Ломейка
2 жовтня 2024 року біля шостого будинку на вулиці Українських партизан у мікрорайоні Лиски неподалік порту в тимчасово окупованому Бердянську вибухнув автомобіль, який належав судді-зраднику Віталію Ломейко. ГУР заявили, що його було ліквідовано, але як виявилось, він вижив і згодом записав відео у якому заявив, що продовжить свою колабораційну діяльність. У підриві авто судді окупанти звинуватили екс-прокурора Максима Святенького. Його заарештували та він, нібито вже зізнався у скоєному.
Згоріла автівка, яка ймовірно належала Василю Нечету
24 грудня в Бердянську рано вранці прозвучав вибух, а потім стало відомо, що вщент згоріла автівка, якою міг користуватись голова окупаційної ради Бердянська Василь Нечет. Є інформація, що під час вибуху Нечет отримав важкі поранення. Окупанти жодним чином не коментували цей випадок, але Василь Нечет зовсім зник з інформаційного простору.
Нарешті вдома
Протягом року Україна провела декілька обмінів військовополоненими. Завдяки операції у Курській області, країна отримала додаткові можливості повернути додому своїх людей. Були серед них і бердянці. Так тільки за нашими даними за цей рік додому змогли повернути близько 20 полонених з Бердянська та Бердянського району.
Також додому повернули двох бердянців з 501 батальйону морської піхоти трьох дівчат військовополонених з Азовсталі. Усі вони пройшли не тільки полон, а й принизливий судовий процес, який визнав їх винив у нібито збройній агресії та засудив до реальних вироків.
Зустрів звільнених з полону Богдана Гелети та Івана Левицького
Окрім цього, в цьому році 28 червня бердянські священнослужителі Української Греко-Католицької церкви Іван Левицький та Богдан Гелета нарешті були звільненні з російського полону!
Бранці кремля
Цього року загарбники посилили свою боротьбу з проукраїнським населенням в окупації.
Микола Голубєв
За коментар у «вКонтактє» бердянцю Миколі Голубову південний окружний військовий суд призначив п'ять років колонії.
Віталій Расторгуєв та Володимир Кривцун, яких ув'язнили окупанти
Південний окружний військовий суд у російському Ростові-на-Дону 18 квітня 2024 виніс вироки Віталію Расторгуєву та Володимиру Кривцуну з Бердянська. Чоловіків викрали в окупованому місті ще влітку 2022 року та звинуватили у нібито замаху на гауляйтера сауленка. Расторгуєва та Кривцуна засудили до 12 та 11 років позбавлення волі, відповідно.
Дочка Віктора Бондаренко на акції у підтримку цивільних полонених
Також окупанти до 20 років ув’язнення засудили 50-річного бердянця Віктора Бондаренка. Він нібито зізнався у тому, що у грудні 2022 року підірвав каналізаційну насосну станцію. Вже після затримання силовики приписали йому, що він причетний ще до одного вибуху — чоловік нібито підклав 3 саморобні вибухові пристрої під три опори ЛЕП «Маріуполь-Бердянськ», і підірвав їх.
Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону 11 вересня 2024 року приговорив мешканця Бердянська Миколу Погребняка до 17 років колонії суворого режиму. Його звинуватили в «участі в терористичній спільноті» (батальйон «Азов») і «проходженні навчання з метою здійснення терористичної діяльності». Микола Погребняк був затриманий 16 травня 2022 року в ході бойових дій на заводі «Азовсталь» в Маріуполі.
Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив жителя Бердянська Дмитра Кравцова до 15 років позбавлення воліФото: Меморіал
Бердянця Дмитра Кравцова рашисти засудили до 15 років увʼязнення. Дмитра затримали ще влітку 2022 року. Його звинувачували в «участі в терористичній спільноті» та «сприянні терористичній діяльності», незаконному зберіганні вибухових речовин та «замаху на теракт». За версією звинувачення, з квітня до липня 2022 року Дмитро Кравцов збирав інформацію про перебування російських військ, співробітників МВС та посадових осіб регіону.
Продовжують перебувати в полоні бердянці Даміан Омельяненко, Артур Шашенко та Олексій Макаренко. Окупанти звинувачують їх у причетності до замахів на коменданта Бардіна та зрадника Павла Іщука. Судилище над ними проходить в Ростові.
Ще близько десяти мешканців міста загарбники затримали за коментарі в соцмережах. І це тільки ті, про яких вони повідомили офіційно.
Мілітаризація дітей
На захопленій частині Запорізької області окупанти створили, за їх власними заявами, найрозвиненіший молодіжний рух. У розгалужену мережу парамілітарних та пропагандистських молодіжних організацій рф вклало мільярди рублів. У захоплених школах дітям промивають мізки політагітацією, уроками мужності і зустрічами з вбивцями у військовій формі. Дітей вчать ненавидіти Україну і готують до війни. Активізували відкриття осередків юнармії, кадетських класів та класів росгвардії.
Не відстають й дитячі садочки, де мінімум раз на тиждень проводяться пропагандистські заходи.
Окрім цього окупанти влітку відкрили на Косі молодіжний центр «Маяк». У ньому йде ідеологічна підготовка різноманітних лідерів патріотичних рухів, вчителів, чиновників, пропагандистів.
Також проводяться військові збори, на яких молодь вчать стріляти з автоматів, керувати БпЛА та штурмувати домівки.
Призов та мобілізація до російського війська
Не дивлячись на обіцянки гауляйтера балицького, що мешканців анексованих територій протягом п’яти років не будуть забирати до російського війська, в 2024 році окупанти провели перші два призови на строкову службу. Мешканців ТОТ від 18 до 30 років призивають на строкову службу, незалежно від того, чи служив чоловік раніше в українській армії.
У Запорізькій області працюють щонайменше два військкомати в Мелітополі та в Бердянську. Нам не відомо про випадки облав на призовників у Бердянську, які окупанти проводять по різних регіонах рф. Але те, що окупанти відбудували тотальну систему військового обліку та контролю в першу чергу через місця роботи та навчання, – підтверджено.
Вербувальний пункт біля міського палацу культури
Через технічні причини в окупантів не запрацювала електронна система обліку призовників, завдяки чому навіть в останні пів року був ще можливий виїзд з ТОТ чоловіків призовного віку. Ймовірно в наступний весняний призов на строкову службу цей реєстр працюватиме і інформація про призовника буде в тому числі у прикордонників.
Окупаційна влада всіма силами намагається підкреслити, що призовники не будуть нести службу в так званій зоні єс-ве-о. Але як відзначають правозахисні організації, – це не відповідає дійсності. Тим більш що призовників одразу під тиском схиляють до підписання контракту. Призовникам погрожують, що в разі відмови від контракту їх відправляють до Курської області.
Про те, що призовники з захоплених територій проходитимуть службу у військових частинах Республіки Крим, Ростовській області, Краснодарському краї, заявив гауляйтер балицький.
При тому саме в цих регіонах розташовані військові об’єкти рф, які задіяні у війні проти України і вони регулярно зазнають атак як законні військові цілі для ЗСУ.
Крім строкової служби, окупанти намагаються затягнути мешканців Запорізької області до свого війська в якості добровольців та контрактників. Охочих помирати за агресора в бою з українськими воїнами погоджуються здебільшого представники маргінальних верств: колишні наркомани, алкоголіки та інші непутящі, які ще задовго до вторгнення не приховували своїх проросійських симпатій. Їх чекає участь гарматного м’яса. Зрадники, які пішли до армії агресора кажуть, що їх кидають в бій без підготовки та не платять регіональних виплат. За контракт обіцяють щомісячно - 200 000 рублів та одноразову виплату у 800 тисяч. Але більшість контрактників навіть не доживає до так званої регіональної виплати від балицького. В гауляйтера затягують з виплатами цих грошей, мотивуючи тим, що в регіону не вистачає фінансування.
Промисловий застій
Окупанти, хоч цього року й остаточно націоналізували найбільші промислові підприємства Бердянська, але і не змогли дати їм ради. Азмол та Бердянські жниварки передали під управління ДУП «Корпорація розвитку Запорізької області», через те, що минулі адміністратори розкрадали кошти. Після цього анонсували масштабні зміни, але все звелося до відкриття вже наявних на підприємствах потужностей. Запустити в повноцінну роботу промислові підприємства окупантам заважали, то відсутність сировини, то відсутність залізничного сполучення, то те, що продукція виявилось не затребуваною на ринках рф. За останніми даними окупантів на цих двох підприємствах зараз працює всього біля 900 людей.
Протитанкові зуби дракона на Бердянському заводі залізобетонних виробів
Така саме ситуація склалась і з захопленим портом. Майже кожного місяця загарбники звітують про чергові плани та домовленості стосовно відновлення роботи окупованого порту, але досі так й не змогли нічого налагодити. Окрім цього весь рік працівники порту скаржились на великі затримки заробітної плати й навіть пробували влаштувати страйк з цього приводу. Незважаючи на те, що через порт намагаються вивозити крадене зерно, грошей на зарплати людям не вистачає.
Вкрадене житло
Опечатана квартира в Бердянськ, власники якої вихали з міста
Фейкове «законодательное собрание» окупованої частини Запорізької області 20 травня опублікувало «закон», у якому описано порядок загарбання житла українців на ТОТ. Цими правилами окупанти встановили, що оформити житло в окупації зможуть тільки громадяни рф та тільки, коли вони будуть особисто присутні на окупованій території. Майже одразу після цього загарбники почали обмежувати бажаючих заїхати в окупацію, а ті, кому вдавалось заїхати, в обов’язковому порядку проходили бесіди з рашистами.
Станом на зараз окупанти активно займаються загарбанням комерційної нерухомості, а житло забирають як правило не офіційно і там де точно знають, що власники не зможуть приїхати до Бердянська.
Курортний сезон без відпочивальників
Гауляйтер Сауленко ще весною пообіцяв бердянцям 500 000 відпочиваючих. У підсумку на всій тимчасово окупованій частині Запорізької області відпочило біля 100 000 людей. Це у пʼять разів більше ніж минулого літа, і у 15 разів менше, ніж до окупації.
Відпочивальники у вільному Бердянську та порожні пляжі літом в окупації
Ні статус курорту федерального значення, ні смішні гастро-тури, ні блогери з днр, ні відкритий під кінець літа аквапарк не допомогли заманити відпочивальників в окупацію. Тим більш, що майже все літо в Бердянську були значні перебої із світлом та водою.
Колишня депутатка міської ради Світлана Воробйова у своєму ресторані «Трактир на Тищенко» готує блюда для російських пропагандистівФото: Бердянськ сьогодні
За даними окупаційної влади, всього три організовані туристичні групи відвідали Бердянськ. Кожна зупинилась у нашому місті на два-три дні.
Русифікація Бердянська
Бердянськ не квапився підлаштовуватись під рашистів і тому у другій половині року окупанти активно взялися за русифікацію міста. Основні напрямки: зміна назв вулиць та боротьба з українською мовою на вивісках та покажчиках.
Для того, щоб прибрати українську мову окупаційна влада спочатку пропонувала гроші на заміну вивісок, а потім просто почала погрожувати. Підприємці отримували приписи та потроху почали русифіковувати назви своїх об’єктів. Врешті решт знімати українські вивіски відправили по місту комунальників. Власників об’єктів попередили, що з нового року в Бердянську за україномовні таблички почнуть штрафувати.
Комунальники знімають україномовні вивіски у Бердянську
Епопея з перейменування вулиць Бердянська почалась ще у квітні 2024, та тривала майже весь рік. Спочатку окупаційна рада просто повернула усім вулицям радянські назви, але такий підхід не сподобався їх керівництву в Мелітополі, тому це рішення повноцінно так і не запрацювало.
Загарбники намагались «вписати в історію» Бердянська російських героїв, навіть імітували проведення опитувань, щоб заявити, що бердянці підтримують таке рішення. Але люди в окупації просто відсторонилися від цих питань. В результаті, російські військові злочинці так і не отримали персональні вулиці на свою честь у нашому місті.
Остаточне рішення окупаційної ради про перейменування було прийнято вже восени. І загарбники почали активно давити на людей, щоб вони змінювали таблички на будинках. Першими прибрали покажчики на вулицях Захисників України, Українських козаків, героя АТО Довганюка. Тим не менш, місто все ще наповнено справжніми назвами вулиць, написаними рідною українською мовою.
Підозра у зраді сину голови військової адміністрації
На початку вересня стало відомо про затримання депутата міської ради, сина голови Бердянської РВА Дмитра Бакая. 13 вересня Дмитру Бакаю було оголошено про підозру, затримано та заарештовано судом. В рішенні суду сказано: що його підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України: Пособництво державі-агресору, карається позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
В рішенні суду йде мова про те, що у жовтні 2022 року Дмитро Бакай передав документи на чотири обʼєкти нерухомого майна особам, які контактували з ворогом. Внаслідок зазначених вище протиправних дій, у період з жовтня 2022 на потреби представників держави-агресора передано у користування комплекс будівель, які використовуються в тому числі військовими формуваннями та сприяє у здійсненні військової агресії проти України.
Дмитра Бакая (зправа) підлозрюють у злочинних зв'язках з особами, які співпрацюють з окупантами у Бердянську. На фото: директор ТОВ «Бердянські ковбаси» Єгор Толок, депутат міської ради Сергій Путря, власник м'ясокомбінату Геннадій Бабаян
Начальник військової адміністрації Бердянського району Олексій Бакай заявив, що підозра щодо Дмитра стосується нотаріальної довіреності, яку той у Львівській області оформив за законами України на ім’я своєї тещі для управління базою відпочинку «Vira Lux» на Бердянській косі та заправкою у Бердянському районі. Після чого теща поїхала на окуповану територію і її подальші дії не відомі, при цьому довіреність була скасована через два дні. Також він заявив, що не планує у зв’язку з затриманням сина подавати у відставку: «Маю честь і гідність, тому коли б відчував хоч крихту вини за собою, в мене вистачило би совісті особисто подати заяву про звільнення».
Дмитро Бакай досі знаходиться під арештом, а бердянські ЗМІ повідомляють, що суд розглядає і причетність до злочинну самого голови БРВА Олексія Бакая.
День Бердянська в трьох містах України
Святкування Дня міста у Києві
День Бердянська 17 вересня, в 2024 році вперше відзначили в трьох містах України. Через окупацію бердянці опинилися у вигнанні, тож атмосферу рідного міста створили у Запоріжжі, Києві та Львові. Копії бердянських пам’ятників, частування нашими типовими смаколиками, виставки, вікторини, телемост та дискусії, а головне – можливість зібратися разом, обмінятися спогадами, поспілкуватися та підтримати один одного зробили це свткування особливим. Цей День Бердянська мабуть став найкращим заходом, що проводились для бердянців за ці три роки життя поза містом.
Майже всі, хто відвідав святкові локації або слідкував за інтернет-трансляцією Дня міста-2024 відзначили, що організаторам, серед яких були освітяни та працівники культури Бердянська, а також бердянці-засновники київського бару Характерники та львівської кав’ярні Дзендзик, вдалося передати дух нашого вільного міста та подарувати справжнє свято втомленим розлукою з малою батьківщиною.
Святкова локація біля кав'ярні Дзендзик у Львові
Але на жаль з рештою не обійшлося без скандалу. Колишнє керівництво Бердянської міської адміністрації мабуть невдоволене тим що більше уваги було приділено саме бердянцям, а не начальниці БМВА, ліквідувало відділ муніципальних ініціатив та інвестицій, керівниця якого Інна Комарова і була автором проєкту та залучала до нього донорів.
А що було у святковий день в самому окупованому Бердянську. Там День міста майже не відзначали. На третій рік окупації Бердянська гауляйтери остаточно "здулися" та навіть не стали вигадувати якогось святкування. Офіційний концерт, де колаборанти нагороджували один одного, пройшов чомусь 18 вересня. Натомість в соціальних мережах бердянці сумували за святкуваннями, які влаштовувало місто у вільні часи.
Боротьба за владу
16 жовтня Президент своїм наказом звільнив з посади начальницю Бердянської МВА Вікторію Галіціну. Звільнення стало сюрпризом, як для колективу, так і для самої Вікторії. Через тиждень стало відомо, що за фактом розкрадання коштів при закупівлі дронів (про що наша редакція писала ще в минулому році) відкрито кримінальне провадження. У рамках нього проводились певні слідчі дії. Можливо цей факт і став однією з причин звільнення, але точно не був єдиним. Непрозора робота призначеного керівництва Бердянська, відсутність активності у вирішенні актуальних для громади питань, а також сумнівні кадрові рішення викликали питання у багатьох мешканців.
З жовтня керувати МВА у статусі виконуючого обов’язки став перший заступник Галіціної Микола Матвієнко. Одним з його перших публічних рішень було скорочення посад заступників міського голови, на яких перебували одіозні Богдан Сушко та Руслан Підорич. Обидва чиновники, які отримали свої посади завдяки Галіціній, запам’ятались бердянцям мінімальною ефективністю, корупційними скандалами та захмарною заробітною платою.
Фейкове повідомлення розміщене в телеграм-каналі БМВА
Але на цьому боротьба за владу не закінчилась. І бердянці були вимушені спостерігати за зміною змісту офіційного каналу БМВА та іншими випадками брудних «щурячих перегонів» у боротьбі за доступ до крісла. У новий рік громада входить без офіційно призначеного керівника.
Освіта Бердянска: від зневіри до офлайну
Цей рік видався дуже непростим для освітньої сфери міста. Спочатку людей сколотила перспектива скорочення роботи тих, хто залишився працювати на ТОТ та дитячих садочків. Потім - освітня реформа. Бажання державної влади реформувати освіту та вивести максимальну кількість дітей на навчання офлайн – зрозуміле, але не повністю враховувало особливості роботи шкіл тимчасово окупованих міст. Щоб вижити доводилося як страйкувати, так й підлаштовуватися.
Відкриття освітнього простору для бердянців в Запоріжжі
Освітні заклади об’єднались у дев’ять суб’єктів (8 гімназій та 1 ліцей) і вистояли. Регулярно проводять різноманітні заходи, беруть участь у державних та регіональних конкурсах. Навіть змогли залучити партнерів ГО "Гарне місце" та відкрити повноцінний освітній простір для дітей з Бердянська, які мешкають у Запоріжжі. Але все це, станом на зараз, до кінця навчального року. Далі знов повна незрозумілість і боротьба за життя. А насправді освітня сфера – єдина, яка залишилась в українського Бердянська і станом на зараз щоденно робить один з найбільших внесків у об’єднання громади.
Виїзд з ТОТ став ще складнішим після закриття КПП Колотилівка
В серпні після загострення військової ситуації в Сумській області та на прикордонні з рф найшвидший гуманітарний коридор, яким можна було потрапити до України з ТОТ, був закритий. Після закриття КПП «Колотилівка — Покровка» громадян, що їдуть з ТОТ стали перенаправляти до Білорусі, де діє пункт «Доманово — Мокрани», який знаходиться на 900 кілометрів далі Колотилівки.Щоб скористатися цим КПП, українцям потрібно перетнути ще й білоруський кордон. Для в'їзду на територію Білорусі потрібен паспорт РФ. Паралельно вже на кордоні необхідний також і український закордонний паспорт. Якщо його немає, в українському посольстві в Мінську радять оформити документ для повернення в Україну. Цей документ необхідно зробити, якщо в людини, наприклад, було втрачено український громадянський паспорт.
Український прикордонник зустрічає мешканців ТОТ після переходу Мокрани-ДомановоФото: Прикордонна служба
Іншими шляхами з ТОТ поки залишаються виїзд з Білорусі до Польщі, з рф до Грузії, Туреччини, Молдови. Виїзд через територію Балтійських країн значно ускладнився.
Повернутися до свого дому на ТОТ за минулий рік стало ще складніше ніж виїхати. Умови фільтрації та перевірка, яку вже більше року окупанти влаштовують в єдиному пункті пропуску Шереметьево стали ще більш суворими. Пройти її вдається лише приблизно 10% українців. Найбільшою проблемою стає проукраїнська активність в соцмережах, навіть у родичів та знайомих людини, що їде, вміст телефону, контакти. Деякі намагаються звернутися до спеціалістів, які “чистять” гаджет перед фільтрацією, але й це вже не гарантує успішного в'їзду до країни-агресорки.
Втрати найкращих
Щонайменше 15 бердянців та вихідців з Бердянщини цього року загинули за визволення рідного краю та свободу України. Ця цифра, на жаль, може бути не точною адже не всі дані про полеглих воїнів було оприлюднено.
2 лютого на фронті загинув захисник з Новопавлівки, Бердянського району Денис Сірік.
В лютому, 2024 року у боях за Авдіївку загинув боєць Третьоі штурмової бригади бердянець Володимир Бахчиванджи.
15 квітня на полі бою на Донецькому напрямку загинув, житель села Єлисеївка, Софіївської громади Олександр Гетьманенко.
В травні на Донецькому напрямку загинув 23-річний бердянець Андрій Левашов.
12 травня 2024, захищаючи територіальну цілісність України, загинув військовий з Чернігівської громади Бердянського району Олег Яценко.
30 травня на Куп'янському напрямку загинув 20-річний бердянець Денис Заживіхін.
30 травня від важких поранень, отриманих під час боїв на Донецькому напрямку, помер мешканець Осипенківської громади Дмитро Романов.
21 червня ворожа атака на Херсонському напрямку обірвала життя 42-річного Павла Бригинця.
В липні на полі бою загинув мешканець Приморської громади Вʼячеслав Кривошап.
Життя за Україну віддав мешканець села Полоузівка, Андрівської громади Михайло Скобов.
17 липня при виконанні бойового завдання в районі населеного пункту Невське, Луганської області загинув Олександр Ляшко.
В серпні понесла втрати Чернігівська громада Бердянського району. 22 серпня загинув Ельдар Івчак
27 серпня, захищаючи територіальну цілісність України, загинув 27 серпня – Сергій Плешанов з Чернігівської громади.
4 листопада, виконуючи бойове завдання у Харківській області, загинув бердянець Анастас Пушкар.
Бердянець Максим Александров прийняв останній бій у Курській області. 10 листопада його серце зупинилося.
Тіла двох захисників, які загинули раніше лише цього року було поховано.
9 липня в Чернігові простилися з уродженцем Бердянська Дмитром Воднем, який загинув 19 квітня 2022 року під час оборони Азовсталі.
26 лютого у Дніпрі провели в останню путь морпіха 501 ОБМП 36 бригади Павла Божко. Його російські нелюди закатували в полоні. Він помер 1 січня 2023 року. Його тіло повернули у результаті обміну.
Ми згадуємо та молимось за всіх наших земляків, які ціною свого життя дають нам можливість жити та будувати надії на новий рік!
Вічна Слава Героям!
Рік, що минає приніс багато втрат, розчарувань та зневіри, але в ньому було і щось хороше та світле для кожного.
Ми бажаємо, щоб прийдешній рік став для нас всіх роком Перемоги, справжніх важливих досягнень та єднання з близькими!
