Волонтерка, керівниця організації «Рідна Стежка», бердяночка Тетяна Тіпакова на своїй сторінці в соцмережі Фейсбук розповіла про свій виступ в Європарламенті
– Моя поїздка до Брюсселя – це не про мене особисто. Це про всіх українців, які зараз у підвалах і камерах, на окупованих територіях та росії. Про тих, хто не має можливості говорити, але чиї історії повинні бути почуті, - повідомила пані Тетяна.
Вона була запрошена до Європарламенту, як спікерка на конференцію “Faces of russian Captivity”. Тетяна Тіпакова була активною учасницею мітингів проти рашистів у перші дні окупації, за що росіяни катували її та вимагали зректися України.
Тетяна Тіпакова перед будівлею Європарламнту у Брюсселі
– Я говорила про Бердянськ, який не став на коліна. Про людей, які чинили опір. Про те, як російська окупація розчавлює все людське – але не здатна знищити нашу волю. Ми також говорили про цивільно та військовополонених. Про тих, кого катують, знущаються, морять голодом. Про нелюдські умови утримання, в яких прості українці та українські воїни змушені виживати. Про те, як росія порушує всі можливі міжнародні норми, але світ досі не робить достатньо, щоб їх звільнити, - пише пані Тетяна.
Коли Тетяна закінчила свою промову, то розгорнула прапор із написом “Бердянськ – це Україна”, а весь зал підвівся та аплодував стоячи мужності бердянців та мешканців всіх тимчасово окупованих територій.
– У цей момент назва мого рідного міста ще раз пролунала в Європарламенті – і не залишилося непоміченим. Я бачила, як після моїх слів у залі завмерли. Я відчувала, як кожне речення відлунювало в серцях тих, хто слухав. Це означає одне: світ не просто почув нас – він відчув наш біль. Але цього замало. Я говоритиму далі. Бо моя боротьба триває, поки не буде звільнено кожне місто, поки всі полонені не повернуться додому, поки над Бердянськом знову замайорить український прапор. Я знаю, як звучить окупація. Але я також знаю, як звучить свобода. І зроблю все, щоб її голос лунав голосніше за війну, - заявила Тетяна Тіпакова.
