Якщо коротко, то саме так виглядають реалії окупації в Бердянську. І це лише одна історія з багатьох…
Жертвою террору може стати кожен. Адже, як показують свідчення тих, кому пощастило вийти бодай живими, через камери в’язниці та ізолятора у тимчасово окупованому місті пройшли сотні полонених - чоловіки, жінки, літні люди і навіть діти.
Багатьох російські кати піддають як середньовічним тортурам, так і використовують «кращі» практики радянського КДБ.
Від початку так званого «затримання» і до звільнення кожен бранець щонайменше зазнав моральних принижень в атмосфері антисанітарії та постійного психологічного тиску.
Мешканка Каліфорнії, родом з України, Лілія Нахле (Liliya Nahle) наважилися розповісти історію викрадення свого сина у Бердянську, аби допомогти іншому полоненому, доля якого невідома з квітня 2022 р.
Жінка опублікувала пост в Instagram, який активно шерять користувачі з різних куточків світу, але, певно, бердянці - найбільше.
Тож, Лілія Нахле показала скріншоти переписки зі своїм сином Алі, якого окупанти викрали у Бердянську в квітні.
Скріншоти переписки мами із сином у WhatsApp
Чоловіка зупинив патруль неподалік від його помешкання для перевірки документів, мобільного телефону, а також військові рф наказали роздягнутися посеред вулиці і оглянули татуювання.
Приводом для «арешту» стало фото флагштоку на площі Єдності з прапором Україні, яке Алі надіслав мамі у Whatsup.
Та сама світлина, через яку Алі запроторили за ґрати
За словами потерпілого, четверо озброєних окупантів спочатку його сильно побили, вдягнули пакет на голову і повезли в невідомому напрямку.
— Коли їхали в машині, молоді хлопці, схоже буряти, постійно знущалися наді мною, — розповів вже після звільнення Алі, — Один - тримав дуло ( автомату - від ред.) коло серця і питав про фото та відео, допоки інші гортали телефон. Один сказав, що хоче собі моє вухо(відрізати - від ред.), другий питав, чи мастурбую я, третій почав ( вголос - від редакції) оцінювати мої речі, наче він з ломбарду. І це все (відбувалось - від ред.), поки в мене була закрита голова.
Алі кинули до слідчого ізолятору у захопленому відділі поліції по вул. Грецькій. Камера вже була переповненою іншими полоненими настільки, що на всіх було лише одне ліжко. Більш того, Алі було важко їсти, під час затримання буряти пошкодили щелепу.
— Спали на кроваті по черзі. Був тепло одягнений, слава Богу, тільки ноги замерзли. У камері познайомився з військовим кухарем, ще з одним військовим, були дагестанці - хороші мужики, зі мною пост тримали, будили мене перед світанком, щоб поїсти, годували мене, чаєм та вафлями пригощали. Ставилися до мене, як до молодшого брата. — написав мамі тепер вже колишній бранець.
Саме з березня по квітень у Бердянську відбувалась найактивніша фаза «тихого терору».
8 березня окупанти захопили редакцію інформаційної групи «ПРО100», чинили психологічний тиск на медійників, побили кількох журналістів, погрожували колективу.
З 9 березня містом покотилася хвиля арештів, яка продовжується і до сьогодні. Аби придушити українські мітинги, рашисти затримали спочатку найпомітніших учасників - Віталія Шевченка, Тетяну Типакову, Володимира Сушка та інших. 6 квітня - був захоплений гуманітарний центр, організований міською радою в Центрі дитячої та юнацької творчості.
Учасник мітингу Володимир Сушко на Приморській площі незадовго до свого затримання військовими рф
Активістів тримали у в’язниці по кілька тижнів, постійно катуючи електричним струмом, роздягали, обмотували кінцівки скотчем і били гумовими кийками допоки шкіра починала буквально відпадати.
Коли 24 березня ВМС ЗС України потопили російський воєнний корабель в порту Бердянська, репресії проти мирного населення посилилися і кількість затриманих стрімко зросла.
— Так, мамо, людей багато, — в одному з повідомлень написав Алі, який і потрапив до в’язниці у вказаний період — І жінки, і пацани, і старенькі. Кожен, кого помітили на мітингу.
Одним із співкамерників Алі був Антон Чалий - військовослужбовець морської охорони Держприкордонслужби з Маріуполя. У середині березня він намагався дістатися до родини в Дніпро транзитом через Бердянськ, але потрапив у полон. У камері ізолятора прикордонника тримали 12 діб, після чого забрали у невідомому напрямку
— Перед тим, як Антона вивели з камери 2 квітня, він встиг написати у Алі на куртці номер телефону своєї дружини Марини, — пише в Instagram Лілія Нахле, — Увесь цей час дружина та донька не знають нічого про його місцезнаходження. Подавали заявку і до ЗСУ, і до всіх служб. Скрізь мовчать.
Прикордонник Антон Чалий з дружиною Мариною
Свій допис Лілія Нахле опублікувала саме заради родини Антона Чалого, адже її син - останній, хто бачив прикордонника живим і саме на його куртці полонений військовий залишив телефон дружини, мабуть, як останню надію на порятунок.
— Єдиний ефективний спосіб повернути Антона в Україну - це РОЗГОЛОС! Просто репости! Чим більше ріпостів, тим швидше він буде вдома! Слава Україні! , — цими словами Лілія Нахле завершує свою розповідь у соцмережі.
У тимчасово окупованому Бердянську і зараз мало не щодня росіяни викрадають людей з домівок, з роботи, або й просто з вулиці.
Російські окупанти на площі Єдності у березні 2022 р.
Одні родичі ув’язнених наважуються на розголос, публікуючи повідомлення у соцмережах, інші - бояться розповідати про викрадення, аби цим ще більше не нашкодити полоненим. У будь-якому випадку, це тільки їх непростий вибір.
І тим, й іншим, ми можемо надати лише офіційний алгоритм та контакти, куди слід обов’язково звернутися, якщо близька вам людина потрапила до російських терористів:
📍Перше: необхідно відразу звернутися з повідомленням про те, що сталося на гарячу лінію ЗОВА — 0800503508
📍Друге: до Об'єднаного центру з координації пошуку та звільнення незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії рф
0676508332
0980873601 (обидва телефони працюють у Viber, WhatsApp),
📍Третє: гаряча лінія Уповноваженого Верховної Ради з прав людини — 0800501720
Також можна звертатися:
Міжнародний комітет Червоного Хреста в Україні — 0 800 300 155
Гаряча лінія інформаційного центру Товариства Червоного Хреста в Україні —
0 800 332 656
Лінія підтримки Червоного Хреста «Давай поговоримо» — 0 800 331 800
Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні: [email protected].
Громадська організація «Група Патріот»
(звільнення військовополонених та заручників) - 0 800 339 247
Цілодобово можна дзвонити на номери:
+38068 36 90 124
+38073 10 71 124
+38050 96 77 924.ю
Відділ пошуку визволення полонених Генерального Штабу ЗСУ(не тільки серед військових, а й серед цивільних
+38 097 842 3315
Медіакомпанія "Заборона": [email protected]
Публікацію було створено за фінансової підтримки ЄС у партнерстві з DW Akademie. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю редакції та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
#mediafit
